Ефект Трухіна. Чому єдиний вихід для президента відправити Кабмін у відставку

Трухін – це Мальдіви Зеленського. Можна забути про самого Трухіна, але протягом наступних місяців і років мем «Давай тихонько я уйду в лес» буде жити своїм окремим життям, і це окреме життя буде жорстко бити по рейтингу Зеленського.

На Банковій щиро вважають, що звільнення одного-двох чиновників дозволить перегорнути цю сторінку, і все це буде таким собі другим Оманом, – щось згадують, але від цього ні холодно, ні гаряче. Але це говорить лише про те, що в Офісі президента просто не розуміють природу людської пам’яті. Трухін і його «Давай тихонько я уйду в лес» – це вже надбання колективної глибинної пам’яті, як Льоша-Мерседес, «Всьо пропало», «Йолка» і т.д.

Великі речі неможливо перебивати дрібними кроками. А, схоже, на Банковій саме так будуть гасити цю пожежу. Там просто не розуміють, що Трухін (який з'явився після Гогілашвілі, між іншим, і тема вже трохи підігріта), б’є не просто по Зеленському – він б’є по архетипному образу Зеленського, як нового, іншого політика.

Хто такий Трухін зараз?

1. Перебіжчик від Порошенка.
2. Людина, яка не просто возить з собою 150 тисяч «печеньок» в багажнику, а нібито возить їх з так званого «Великого крадівництва» і потім нібито роздає їх комусь у Раді.
3. Він дуже близька людина до Зеленського.

Тому Трухін – це перш за все загроза рейтингу самого Зеленського. Трухін б’є безпосередньо в ядерний електорат президента. Я неодноразово говорив, що ядерний електорат Зеленського становить приблизно 22-23% (найнижчий рейтинг, зафіксований минулого лютого), і падіння нижче цієї точки – це початок втрати ядерного електорату, який досі був вірним Зеленському завжди. Ну, а падіння до 15% фактично робить незворотнім процес обвалу політичного рейтингу президента.

Тому просто відмахнутися від справи Трухіна неможливо. І відбутися дрібними кадровими чистками означає продовжити свідоме падіння рейтингу до точки неповернення.

Президенту просто необхідно, якщо він хоче залишитися впливовою фігурою, робити перезавантаження влади і наповнити її новими обличчями, які демонструватимуть не стільки лояльність до вказівок Банкової, скільки бажання пояснити, що трухіни – це вийняток, а не закономірність.

Але вірогідність такого сценарію наближається до нуля (в усякому разі поки що). Вийти із зони комфорту в Офісі не хочуть і не збираються.

Джерело