Підозра Порошенку – комічний номер. Чи розуміє Зе-влада наслідки?
Надійний спосіб підняти рейтинги політику – це почати його кошмарити
З підозрою Петру Порошенку — просто комічний номер, не інакше.
Коли Порошенко дивував під час передвиборчої кампанії, я казав, що маючи таких консультантів, як у його команди, ворогів можна вже й не мати. Він потонув, бо думав в'їхати в новий термін на старому віслюку, збудувавши виборчий процес на вже відіграних речах та обіцянках.
Є в мене враження, що радники рівня «бог» перейшли до нинішнього президента Володимира Зеленського у спадок.
Не впевнений, що рейтинги президенту можна підвищити підозрами Порошенку та Віктору Медведчуку — дуже сумнівний метод.
А ось те, що тепер потрібно цю підозру обов'язково довести, обґрунтувати та перевести в звинувачення, а інакше порвуть на ганчірки, — для мене очевидний факт.
Вийде довести? Ну ок…
А якщо (і це найімовірніше) не вийде? Що тоді?
Який план у влади? Як пояснюватимуть черговий провал?
Чи розуміють вони наслідки?
Порошенко не стане сакральною жертвою, не той тип особистості
Цікаво, що скаже Зеленський своїм радникам, коли Порошенко в'їде в Україну в образі гнаного героя — на білому коні, у терновому вінці та зі свитою усміхнених адвокатів? У нас в Україні надійний спосіб підняти рейтинги політику — це почати його кошмарити. Міхеіл Сакаашвілі геть у в'язницю пішов для того, щоб стати справжнім героєм для своїх шанувальників. Петро Олексійович, як майстер політичного джиу-джитсу, тепер легко використає силу супротивника проти нього самого.
Йому не треба доводити свою невинність, це питання слідства, і мало що могло б так розповісти про слабкість позиції прокуратури, як раптова відпустка Ірини Венедіктової, яка не побажала ставити свій автограф під підозрою Порошенку.
Порошенко не стане сакральною жертвою, не той тип особистості, він стане в горду позу, а обвинувачі зі своїми дивними витівками обісруться самостійно. Або під ялинку обісруться, або після православного Різдва, але обов'язково прилюдно.
Читайте також: Побільше б таких «державних зрадників»
Можна любити чи не любити Порошенка, поважати його чи не поважати, але порівняно з нинішніми — він монстр від політики. І якщо він чогось не боїться, то не тому, що безрозсудно сміливий, а тому, що більше знає про ситуацію.
Чесно кажучи, для мене загадка для чого треба влаштовувати ці тарганові перегони перед новим роком, під час російської загрози, що зростає, у складній економічній ситуації і коли парламент пішов на п'ятитижневі канікули. Але їм там на Банковій видніше, як зробити всім краще — ось вони й роблять, як можуть.
