Гідність - як даність
Сьогодні, крім свята Михайла, українці святкують День гідності і свободи
Його було встановлено на ознаменування двох віхових подій в історії нашої держави — Помаранчевої революції 2004 року і Євромайдану 2013−2014 років. Обидві події були згустком демократичних устремлінь народу, реакцією на спробу замінити демократію авторитаризмом, диктатурою. Українці прагнули вільних виборів, єднання з вільним світом, де в основі основ — вільна людина. І за це вийшли на протести. І за це гинули.
Дехто, мавпуючи московських пропагандистів, нині каже, що вислів «Революція Гідності» — не більше, ніж журналістська метафора, продукт західних політтехнологій. Тим самим робиться спроба підіграти ворогу, знецінити одвічний, генетичний потяг українців до свободи, до самоутвердження.
Колись моя мама, повторюючи слова свого тата-пасічника, а той — перебираючи правила своїх батьків, казала: будь бідним, але гідним! Цю народну мудрість-настанову увібрали у себе цілі покоління українців — ще сто, двісті, п'ятсот і більше років тому. Зернами гідності, що їх посіяли предки, живляться наші сучасники.
Два приклади останнього тижня.
Генерал-розвідник Василь Бурба вийшов перед телекамерами, щоб повідомити нас з вами, як «провідники нації» здають державні інтереси. Через свою сміливість генерал і його однодумці втратили престижні посади, високу платню, залишилися без охорони. Але не втратили більш цінного — гідності. На відміну від наших верховодів…
Моя знайома — учасниця другого Майдану, колишній педагог з Івано-Франківщини Адріана — третій рік працює за кордоном, на фірмі бізнесмена в одній із середземноморських країн. Заробляє непогані гроші для своїх дітей. Але як тільки нетверезий іноземець якось спробував її принизити, назвавши «другосортною», українка не проковтнула образу. На днях повідомила мені, що судиться у чужині з багатим хамом. Витратила багато коштів на адвоката, але про свій крок не пошкодувала ні секунди. Бо має гідність! Її вона загартувала вісім років тому на київських барикадах.
Гадаю, якби кожен з нас завжди, за всяких обставин, пам'ятав про гідність, то, перефразовуючи слова моїх мами-діда, ми давно перестали би бути бідними…
