Ручне керування не працює. Потрібно будувати інститути

В Україні критична ситуація із коронавірусом.

В Україні є критична ситуація в енергетиці.

Обидві ситуації можна було спрогнозувати. І навіть прогнозували. І вимагали реакції. Але реакції не було. Чому? Бо не надійшов сигнал. Ви можете нескінченно смажити руку на повільному вогні, але якщо мозок вимкнений, він не дасть сигнал нервовій системі прибрати руку.

Так і в нашій теплій ванні, оточеній лояльними людьми, від якої давно відігнали професіоналів. Перша особа, від якої все залежить, перебуває до певного часу в щасливому невіданні. І час минає. Погані новини ніхто не приносить. Всі ж знають, що буває з гінцями, які приносять погані звістки. Хтось псує настрій.

У Києві із понеділка червона зона. І треба мати сертифікат про вакцинацію, щоб жити повноцінним життям. Та й у всій країні теж. Це добрий стимул вакцинуватися. Якщо знати про це заздалегідь. Якщо знати за два місяці до того, що з 1 листопада буде такий режим. Чи можна вакцинуватись двома дозами вакцини за вихідні? Питання риторичне.

Так, люди самі винні. Люди такі. Але ж влада давно в курсі, які у нас люди. Рівень антивакцинаторів, що зашкалює, соціологія показувала ще з весни. І те, що політики прямо уникали місяцями привселюдно наполягати на вакцинації, говорить про те, що вони в курсі. А те, як поводиться вірус «Дельта», було видно ще влітку.

Що вимагалося від влади у такій ситуації? Єдина централізована кампанія. Примус до вакцинації. Так, не популярно. Але краще, ніж бачити сьогоднішні черги у крематорії.

Ще два місяці тому треба було оголосити те, про що оголосили сьогодні. І дати населенню місяць. Щоб вакцинація пройшла активніше. І зробити з усієї країни один великий Моршин. Якщо там змогли, то значить змогли б і по всій країні. Поступово закручуючи гайки. Але команди не було. У результаті, півень клюнув, але вже пізно. У нас і колапсує медична система, і водночас люди біжать купувати сертифікати про вакцинацію, щоб було що пред'являти з понеділка. І продовжать потрапляти до лікарень. І вакцинація зараз іде авральними темпами. Допомагає уникнути подібної ситуації навесні, але ніяк не допомагає сьогоднішньому моменту.

Чи бачили окремі начальники таку ситуацію? Звісно. Експерти, справжні експерти, кричали про це та показували пальцем на те, як роблять у Європі. Але хіба можна підливати холодну воду у теплу ванну. І краще залишити донесення інформації комусь іншому. Зрештою, у дурнях вся країна. А Україна є одночасно і найменш вакцинованою в Європі (сором і сором), і показує божевільні темпи смертності.

І річ тут навіть не в окремих персоналіях. Річ у системі.

Водночас нам усім загрожують віялові відключення цієї зими. І так, звісно, є спільний світовий енергетичний шок. Але ж на нього треба було реагувати.

У результаті ми входимо в холоди з газом на межі, рекордно низькими запасами вугілля, зупинкою постачання енергетичного вугілля з Росії. І навіть імпорт електроенергії із Росії навряд чи допоможе, бо Росія не хоче допомагати. Не дає електроенергії, і все. Не говорячи вже про те, що в пікові холоди Росія може ще й транзит газу зупинити.

Те, що Росія може вдарити у критичний момент, ні для кого не є сюрпризом. Сюрприз, що цей удар є для когось сюрпризом. І Росія б'є. Просто тому, що ми підставилися.

Що в підсумку? Важко зрозуміти, як у такій ситуації ми уникнемо віялових відключень цієї зими. Чи можна було цього уникнути? Так. Але спочатку зламали НАК «Нафтогаз», загралися у популізм на ринку газу, а потім ще й на ринку вугілля. Ціни на вугілля у всьому світі зростали, а Україна тримає низькі тарифи на електрику. Як результат — компанії не накопичують вугілля. І тепер залишається лише молитися богу погоди, щоб глобальне потепління явило себе Україні цієї зими у всій красі.

Чи можна було почати робити щось раніше? Так. Але треба було прийняти таке рішення. А ніхто не хоче нести погані звістки. Особливо, якщо потенційний посланець обіцяв, що все буде добре. І треба ж популярні рішення приймати, тарифи на електрику знижувати. Ну ось і взимку сидітимемо з найнижчими тарифами на світло в Європі, але без світла. Романтика.

На авось не прокотило. Ні з коронавірусом, ні з енергетикою.

Зрештою, час втрачено. І вже пізно. Немає рішення, яке зробило б добре. Тепер можна говорити лише про мінімізацію втрат.

Який висновок? Що ми маємо зрозуміти, щоб цього більше не повторилося?

Система, збудована за принципом лояльності, не працює. Жоден бізнес так не виживе. Не можуть адекватно працювати і деспотії. Просто система недієздатна з будь-яким обличчям у теплій ванні нагорі. Тому що його оточують просто лояльні, які лестять, що є сил. Й оточують і себе коханих такими ж підлабузниками, які розповідають день і ніч про великі звершення і навіть фінансовий звіт компанії можуть перетворити на дешеву оду.

Суспільство отримало урок. Політики здобули урок. Ручне керування не працює. Потрібно будувати інститути. І спиратись на професіоналів, а не на лояльних людей.

І так, це дуже дорогий урок. У тисячі життів та мільйони доль. І чорт його знає, скільки мільярдів гривень.

Джерело