Передплатити Підтримати

Дами з відходами

Апеляція до совісті не допомагає


Як вам таке? Прекрасна золота осінь. Грайливий вітерець зриває з кленів жовто-червоне листя і пригорщами жбурляє його до асфальту. Попри вас повільно і граціозно, наче домашня киця, пропливає прекрасний білий «Форд». Авто зупиняється неподалік. З місця водія виходить затягнута у модну одяганку зі шкіри прекрасна молода дама. Відкриває багажник. Дістає звідти великий, наповнений якимсь непотребом поліетиленовий пакет, несе його на узбіччя і з розмаху жбурляє у траншею. А потім стряхує від невидимої пилюки руки, поправляє на стегнах чорну з металічними прибамбасами шкіру і готується знову сісти за кермо…

Фото автора

На нещастя дами, цю сцену помічають двоє випадкових пішоходів, жителів ближнього села. Побачене їх, що називається, вкурвило.

Чи не кожного місяця їм доводиться діставати з тутешніх фос «презенти» від автоподорожувальників-хамів. Збирають у мішки викинуті якимись офермами (так у нас називають нехлюїв) скляні і пластикові пляшки від пива, коробки від дитячих соків і пачки від масла і від цигарок, уламки пластмасових ящиків, медичні «антиковідні» маски. Витягнули з фоси і старий, як світ, ламповий телевізор. Якось натрапили на великий мішок з використаними памперсами…

Даму у шкірі селяни зупинили голосним окриком. Попросили повернутися. Щоб забрала з траншеї щойно викинуті відходи. Щоб не бруднила сміттям рідне і таке дороге їм довкілля. Їхні земляки такого собі не дозволяють. Не роблять цього і міські дачники, що приїжджають сюди помилуватися мальовничою природою. Побутове неорганічне сміття, що назбиралося за вихідні, збирають у пакети і везуть до контейнерів у місті. А ця ось дама вважає, що смітником мають бути прекрасні українські ландшафти…

Апеляція до совісті не допомагає. На окрики з місця пасажира виходить ще одна, вже старша дама. Дивується, через що здійнято ґвалт. Мовляв, яка дрібниця. Коли ж селяни дістають смартфони і знімають «інтелігенток», пообіцявши «прославити» їх у соцмережах, здається, беруться за розум. Та, що у шкірі, насуплено іде до фоси, забирає щойно викинуте сміття, знову кладе у багажник, сідає за кермо і нервово тисне на педалі.

Не вірю, що одна й друга (судячи з номерних знаків — жительки Волині) щось зрозуміли. Не інакше, як метрів через чотириста, знову зупинилися у прекрасному лісовому тунелі і звільнили свій «Форд» від побутових екскрементів. На зло своїм недавнім опонентам.

Як же внутрішнє наповнення цих персон дисонує з їхньою зовнішньою красою і білим «Фордом»!