Пиха лікарська

До сусідки прийшов сантехнік. Попереднього разу ремонтував зливний бачок, а тепер, пам'ятаючи ту добротну роботу, його покликали полагодити замок у дверях. Однак робота пану Степану цього разу не клеїлася…

То шуруп закотиться під килимок, то викрутка випаде з рук. Соромлячись своєї незграбності, присів у коридорі, попросив дозволу припалити цигарку. І почав оповідати свої жалі, через які, напевно, руки нині стали такими неслухняними.

— Знаєте, пані Галю, що мене від самого ранку вкурвило?.. — розпочав сантехнік. І, не чекаючи відповіді господині, продовжив: — Ота наша «реформована» державна медицина. Вчора моїй старенькій мамі раптово стало зле — ні з того ні з сього почала сліпнути. Очі застилає туман, навертаються сльози, діймає пекучий біль. Плаче від своєї немочі…

Нині зранку я поїхав до нашої лікарні. Прийшов до окуліста, розповідаю про свій клопіт. А він, не піднімаючи голови від паперів, відпалив: «Можу записати вас на прийом через два тижні. Раніше „вікна“ не маю…». Благаю: мамі дуже зле, через два тижні їй може стати ще гірше, не дай, Боже — осліпне. А той дохтор мені тим же тоном: «Нічим вам не зараджу — у нас графік. На огляд кожного пацієнта передбачено по годині. Так, що — до зустрічі через два тижні…». Кажу йому: «Не можна чекати, гляньте на мамині очі зараз, може, випишете якісь краплі, щоб з часом не було гірше. А може, потрібна термінова операція?»

А той лікар металевим голосом гаркнув: «Ви можете зрозуміти, що у нас СИ-СТЕ-МА?!»

Хоч бери і плач. Я казав тому лікареві, що віддячуся. А він ще більше насупився. Може, хотів, щоб я повів маму на прийом до його дружини, приватного лікаря, чий кабінет через дорогу? Там, кажуть, за візит беруть значно більше, ніж 200 грн…

Зіпсутий замок сантехнік зремонтував. Навіть не брав плати за це. Казав, що минулого разу йому добре заплатили. Побажав сусідці доброго здоров'я. І поквапився додому — подивитися, як там справи у мами…

А пані Галя тим часом перекинулася двома словами зі мною.

— Ви знаєте, отой пан Степан — найліпший спеціаліст у нашому ЖЕКу. Золоті руки має. Уявіть собі: якби так сталося, що у того черствого дохтора серед ночі прорвало водяну трубу, на місце аварії викликали нашого майстра. А він візьми і скажи: «Нічим не можу допомогти — нема відповідної муфти, ключа, патрубка, сальника. Прийду до вас через два тижні…»

Як шкода, що цієї нашої розмови не чув «системний» пан окуліст…