Українці очікують від президента дива

Президенту Володимиру Зеленському довіряють майже 33% опитаних українців, не довіряють 61%, свідчать результати опитування Центру Разумкова, яке проводили з 29 липня по 4 серпня 2021 року. На виборах 2019-го року у другому турі Зеленського президентом обрали 73,22% тих, хто прийшов на дільниці.

Через низьку політичну культуру від президента чекають дива. Обираємо чудотворця. Потім дива не виходить, але людина не хоче міняти свої погляди. Тому робить вигляд, що обрала неправильного чудотворця. Наступного — точно оберемо правильно.

Треба ставати громадянському суспільству культурнішим в своїх вимогах і системнішим у своїй роботі. У нас в принципі не розуміють, що таке влада — як вона формується, звідки береться. Містичне уявлення, що дали булаву чи завели на Банкову людину — це і є влада. Але це не так. Влада — набір інструментів. Головне питання — хто ними користується.

Що вдалося українцям за 30 років незалежності? Я би назвав дві зміни влади — помаранчеву революцію і Майдан. Оце саме українська фішка. Це те, що є визначальним для української історії державності за перші 30 років. У сусідів такого немає.

В Україні пасіонарна меншість виставляє правлячій еліті рамки, за які не можна безкарно переходити. Еліта багато чого може робити на свій розсуд, але не повинна пускатися берегів. Громадянське суспільство — хай це і меншість, але активна — двічі показало владі прапорці, за які не можна переходити. І влада тримається.

Якщо вважати, що в момент здобуття незалежності ми практично нічого не мали — ні державності стійкої, ні суспільства, ні українців, які б мали бачення країни — не бачу великих втрат, крім територій. Але це скоріше розплата за розкіш — забрати Україну, як державу, в Путіна. Заплатили за це, але таки забрали.

За цей час засвоїли два головних уроки — для влади урок в тому, що в Україні громадянське суспільство є і з ним необхідно рахуватися. А для громадянського суспільства — в тому, якщо воно мобілізується і перестане сваритися, може ефективно владу контролювати хоча б в найважливіших питаннях.

У критичні моменти зібратися — вдається. На жаль, це поки що не перейшло в системний контроль. Цьому заважає низька політична культура. Розуміння того, що таке влада, як вона діє, як вона формується. Низька правова культура. Коли лідери громадських думок кажуть, що важливо проти кого діє влада, а не яким способом, навіть якщо він не законний. Люди з таким низьким рівнем правової культури не можуть ефективно керувати владою. Вони хочуть авторитарності і мають її. Не розуміють, що сьогодні вона діє в їх інтересах, а завтра — проти.

Для себе маю завдання, щоб наступні вибори були мудріші за попередні. І так кожні наступні вибори. Оце завдання з невизначеним часовим лімітом, але реалістичне. Щоб ми навчалися на помилках і не робили їх двічі.

Це змагання — хитрощі політичної еліти проти кмітливості виборців. Щоразу виборці розуміють, що обпеклися і не повторюватимуться, і тут їм якусь нову пастку готують. Янукович обіцяв почути кожного, Зеленський — що всі президенти. Ті, хто продає, значно краще озброєні, ніж ті, хто купує. Це все одно, що новачку сідати грати в карти з шулером. І намагатися виграти.

Щоб обман розкрити, інколи потрібні роки. Інколи людина не може просто усвідомити це, бо тоді зруйнуються її погляди. Людина готова боротися за свій світогляд дуже відчайдушно, ламаючи логіку і раціональні аргументи. У світоглядній фрустрації вона не знає, як жити далі. Але через картину світу її можна ловити, що і намагаються політики — не тільки у нас, у США, Британії.

Якою далі буде захисна стратегія — цікаве питання для нас. Чим допомогти людям робити самостійний вибір?

Джерело