Засмутити Mutti: як Зеленському не залишитись наївним після програшу Nord Stream 2
Ангела Меркель запросила Володимира Зеленського до Берліна. Там канцлер Німеччини та президент України 12 липня мають обговорити питання двосторонньої співпраці, серед яких – перспективи врегулювання конфлікту на Донбасі та будівництво газопроводу NordStream2
Кар’єра Ангели Меркель як канцлера Німеччини восени 2021 року завершиться, незалежно від результатів виборів до Бундестагу. Проте наївно вважати, що настільки досвідчена політикиня, яка понад 15 років була біля стерна найпотужнішої європейської країни, просто піде на пенсію. Куди більш вірогідною є її поява у європейських структурах, і тоді Ангела Меркель де-юре займе позицію, яку займала де-факто протягом останніх років.
У Німеччині Меркель часто називають Mutti (Матуся), і материнські нотки швидше звучатимуть у розмові з Зеленським. Ще один цікавий факт: візит українського президента відбудеться під час парламентської кампанії, яка цього разу у Німеччині обіцяє бути напруженою. «Українське питання» під час неї звучатиме обов’язково і може стати маркером ставлення до європейської безпеки представників різних німецьких партій.
Давайте зазирнемо на політичну кухню лідерки ХДС/ХСС, де вже готують прощальний бенкет. Отже, є певне порозуміння з Сполученими Штатами стосовно NordStream2 та спільний інтерес з Росією у реалізації цього проєкту. Переговори з Вашингтоном тривають, з-за океану періодично звучать обіцянки запровадити санкції проти NordStream2, які дозволяють тримати німецьких партнерів у тонусі. Ангела Меркель неодноразово виступала за збереження Україною статусу країни-транзитера газу. Це важливо, проте про це — у наступному абзаці. Берлін навідсіч відмовляється постачати Україні летальну зброю та ухиляється від виголошення не лише кричалки харківських футбольних фанів, але і констатації «Росія — агресор».
Про зацікавленість Німеччини у стабільності та розвитку Європейського континенту можна говорити багато, але краще звернути увагу на реальну практику. Зусиллями лідерів Німеччини та Франції російська делегація у 2019 році не лише повернулася до ПАРЄ, але і отримала там індульгенцію на практично будь-які дії. Чи варто повторювати подібний досвід у інших сферах, навіть з найкращими намірами?
Керівництво України припускається серйозної помилки, заводячи вже сьогодні, до запуску NordStream2 у.е.ксплуатацію, мову про можливу компенсацію. Очікувати, що розчулений Путін віддасть наказ про виведення військових з ОРДЛО та Криму — наївно. Шукати можливості для нового меморандуму на кшталт Будапештського у нинішніх умовах — самогубство. Не стануть ані продавець газу (Росія), ані його покупці (Німеччина, Австрія та інші) виплачувати Україні належну компенсацію за недоотриманий прибуток від транзиту — наша держава нині надто слабка, щоб вимагати його вголос. До речі, якщо станеться диво, і Україна отримає якісь кошти, то відповідні вимоги висунуть Польща, Словаччина, Угорщина, а Німеччині такий сценарій не надто вигідний.
Тому єдино можливий для Володимира Зеленського сьогодні сценарій — бути у Берліні максимально непоступливим, гучно вимагати гарантій, які не зміняться в результаті виборів до Бундестагу або під впливом Путіна. Варто розпрощатися з наївністю та вірою у добру Mutti. Це піде на користь всім.
