Передплатити Підтримати

В Іспанії про місце спочинку треба подбати ще за життя

Я вже понад 20 років живу і працюю в Іспанії. І лише кілька днів тому зробила одну річ, яку давно хотіла зро­бити, але то руки не доходили, то зайвих грошей не було. Але нарешті я це зробила: підписала контракт зі страхо­вою фірмою про похорони - мій і мого чоловіка

Після підписання ходила з якимось дивним відчуттям, майже схожим на те відчуття, яке мала б відчувати теща зі старого анекдоту, яка конче хотіла, щоб її поховали в кремлівській стіні. І хвацький зять виконав бажання тещі, але вона мала бути готова на суботу, бо саме на цей день він домовився…

Чому я вирішила підписати такий контракт? Ще 2008 року у тому іспанському місті, де я живу, померла перша українка, і ми всі збирали гроші для того, щоб відправи­ти її тіло в Україну. От тоді вперше подумала: заробітча­ни теж смертні, і так би не хотілося землякам створювати проблеми у випадку смерті. Та й дітям не хочеться зали­шати наших проблем.

А як іспанці готуються до відходу в інший світ, чи «ра­йон», як вони це називають? Один мій колега мене якось здивував. Казав, щойно у нього народились діти, його мама одразу занесла їх до родинного контракту на випа­док смерті, в якому вже були записані всі її діти та ону­ки. Бабуся сплачувала контракт за всю родину. Мені спо­чатку ідея дуже не сподобалася: що ж то за бабуся, яка з перших днів життя онуків вже думає про їхню смерть? Однак з роками я змінила свою думку і зрозуміла, що ба­буся мала рацію. І що вона з висоти своїх літ знала, що, по-перше, у житті може трапитись усе, і, по-друге, спла­чуючи цю страховку, вона дарувала спокій своїм дітям.

В Іспанії існують два типи похоронного страхування. Перший: сплачуєш одноразово 4−5 тисяч євро і забува­єш про все аж до самого останнього дня. І є другий тип: сплачуєш щороку як за машину, тільки з тією різницею, що страхування машини є обов’язковим, а це — ні. Зви­чайно, чим людина молодша, тим сума на рік менша. За двох людей середнього віку страховка становить близь­ко 160−175 євро на рік. Коли підписуєш страховку, пита­ють, чи ви не хворі. Але жодного документа, який би під­тверджував стан здоров’я, ніхто не вимагає. Коли людина помирає, у лікарні запитують у родичів номер контракту, і далі всі бюрократичні справи — машина, церква для від­співування, вінки, оголошення у газеті та інші оголошен­ня за місцем проживання, крематорій чи поховання тіла — вирішує страхувальна компанія. Якщо помирає інозе­мець, компанія відправляє тіло і оплачує супровід роди­чів. Тобто родина може повністю віддатись жалобі і не клопотатись всіма тими справами, які треба негайно ви­рішувати рідним покійного.

Звичайний похорон в Іспанії коштує приблизно 3,5 ти­сячі євро. Оголошення у газеті про смерть — не менше 300 євро. Вінок з живих квітів (інших не роблять!) — 80−200 євро. Квіткова композиція з живих квітів — 60−80 євро.

Ховають в Іспанії іноді на другий, іноді на третій день. Для прощання існують спеціальні танаторії, де родині від­водять кімнатку за склом, з туалетом і місцем, де можна відпочити. Труна завжди закрита. Є у танаторії книга жа­лоби, де можна записати свої співчуття родині. У селах ще є традиція, як у нас, прощатись з покійним, якого мож­на побачити. Жодних пригощань і спиртного не дають!

Коли я сказала своїм дітям, які давно живуть з нами в Іспанії, що хочу їх також занести у контракт, вони катего­рично відмовилися. Я не наполягала.

P. S. А у Китаї, щойно народжується немовля, для ньо­го відразу ж купують місце на кладовищі.