Передплатити Підтримати

Конвенція Монтре і газові родовища Чорного моря

Коли влітку 1936 року Туреччина, Велика Британія та Радянський Союз зустрілися у швейцарському міс­ті Монтре, щоби написати правила користування протоками з Чорного моря до Середземного, родовища газу у Чорному морі ще не були відкриті

Туреччину ціка­вив суверенний контроль над протоками. Велику Брита­нію та Францію цікавило, щоб радянський Чорноморський флот не міг їм створювати проблеми у Середземному морі, зокрема, не загрожував Суецькому каналові. СРСР цікавило, щоб військові кораблі Великої Бри­танії та інших держав не підходили до радянських берегів у Чорному морі. У такий спосіб довге чорноморське узбе­режжя Радянського Союзу від Грузії до Румунії було захи­щене. Це була насамперед без­пекова угода, що цікавила ці чотири країни.

Болгарія, Греція, Румунія, Югославія та Японія теж бра­ли участь у конференції і були її підписантами. Італія при­єдналася двома роками пізніше. Сполучені Штати Аме­рики не цікавились за тих часів протоками, вони навіть не прислали свого спостерігача на цю конференцію. Але в реалі­ях США поважають цю конвенцію і дотримуються її обме­жень щодо військових кораблів.

А конвенція обмежує перебування іноземних військо­вих кораблів у Чорному морі терміном 21 день. Крім того, згідно з конвенцією, великі військові кораблі не мають права проходити протоками. Отже, авіаносці США не ма­ють права заходити у Чорне море. А ті малі кораблі, що мають право заходити до Чорного моря, мають обмежен­ня щодо калібру озброєння.

Росія, яка є правонаступницею Радянського Союзу, має домінуючу перевагу морського флоту у Чорному морі. Але лише тому, що американські кораблі, які здатні показати «кузькіну мать» російському флоту, не заходять до Чорного моря, бо дотримуються конвенції Монтре.

Загарбавши український Крим, Росія захопила і 200- мильну ексклюзивну економічну зону довкола Криму. Там знаходяться велетенські запаси газу на суму приблизно 400 мільярдів доларів за поточними цінами.

Великі запаси газу є і в інших частинах Чорного моря. У румунських водах віддавна видобувається газ, а Туреч­чина нещодавно оголосила про відкриття великих запасів газу біля своїх берегів.

Отже, на сьогодні конвенція Монтре захищає не бере­ги чорноморських держав, а запаси газу, які знаходяться у Чорному морі. Тільки захищати їх потрібно не від Амери­ки або Англії, а від піранії, яка заграбастала українські га­зові родовища.

Туреччина розпочинає будівництво ще одного кана­лу завдовжки 45 км, що з’єднає Чорне море зі Середзем­ним, і на цей новий канал конвенція Монтре не розпо­всюджуватиметься, а отже, монополїї російського флоту настане край. Звісно, новий канал будують не для того, щоби дошкулити Росії, а тому, що існуючі протоки обмежу­ють потенціал товарообігу між портами Чорного та Серед­земного морів. 48 000 кораблів щорік перетинають існуючі протоки. Новий канал додасть пропускної спроможності — 160 кораблів на день, тобто подвоїть пропускну спромож­ність існуючих каналів.

Той факт, що конвенція Монтре не буде розповсюджу­ватися на нову протоку, непокоїть Росію. Вона хоче, щоби конвенція Монтре розповсюджувалася і на новий канал. Для цього Туреччині роблять усілякі спокусливі пропози­ції і водночас чинить тиск на неї. Зокрема, Росія нарощує військову силу на Чорному морі і його берегах.

Але Туреччині немає сенсу розповсюджувати конвен­цію на нову протоку. По-перше, вона є членом НАТО, і обмежувати дії кораблів її партнерів по НАТО виглядало би вкрай дивним. Це, ймовірно, викликало би протести США та Великої Британії. По-друге, родовища, які нещодавно відкриті у турецьких водах Чорного моря, треба охороня­ти від піранії. Тому Туреччина зацікавлена, щоб кораблі її партнерів по НАТО перебували у Чорному морі для проти­ваги російському флотові.

Чи вигідно Україні збільшення пропускної спроможнос­ті морських перевезень до Середземного моря? Так, бо здешевлює транспортні витрати та скорочує терміни пе­ревезень на довгий перелік українських експортних това­рів. Тільки беручи приклад з турецьких партнерів, укра­їнський уряд теж мав би збудувати канал завдовжки 85 км між Азовським морем та Дніпром, щоб продукція, яка відправляється з портів Маріуполя та Бердянська, не за­лежала від милості окупанта Керченської протоки. Якщо ведмідь, спираючись на силу своїх м’язів, хоче встанов­лювати свої червоні лініі, не рахуючись з міжнародним правом, то світова спільнота має відгородитися від нього сталевими прутами. Ведмідь може помалювати ці прути зсередини клітки у червоний колір і милуватися на ці чер­воні лінії. Якщо Росія прагне самоізоляції від міжнародно­го співтовариства — це її право.

Українському уряду не треба шукати, де взяти гроші на будівництво каналу, його можуть збудувати концесіонери своїм коштом. Потрібні політична воля і закон про концесію. Це треба було зробити давно, але краще пізно, ніж ніколи.