Люди не розуміють, який план у влади

Звернення до громадян Британії 4 червня 1940 року зробило прем’єр-міністра Вінстона Черчилля найпопулярнішим тогочасним політиком.

Черчиллю довелося повідомити про військову катастрофу, що спіткала союзників та попередити про можливу спробу вторгнення Німеччини до Британії.

Говорячи про загрози, він висловив впевненість у невідворотній перемозі у війні над нацистською Німеччиною.

«Ми не здамося і не програємо. Ми підемо до кінця, ми будемо битися у Франції, ми будемо боротися на морях і океанах, ми будемо битися зі зростаючою впевненістю і зростаючою силою в повітрі, ми будемо захищати наш острів, якою б не була ціна, ми будемо битися на узбережжях, ми будемо битися в портах, на суші, ми будемо битися в полях і на вулицях, ми будемо битися на пагорбах; ми ніколи не здамося. І навіть, якщо так трапиться, у що я ні на мить не вірю, що цей Острів або більша його частина буде поневолена і буде вмирати з голоду, тоді наша Імперія за морем, озброєна і під охороною британського Флоту, буде продовжувати битву, до тих пір, поки, в благословенний Богом час, Новий Світ, з усією його силою і міццю, не відправиться на порятунок і звільнення старого».

Однопартійці та опоненти у парламенті були шоковані такою відвертістю прем’єра.

Одні стверджували, що ця промова вартує 1000 гармат, інші, — що він породжує паніку у суспільстві.

Натомість реакція громадян була іншою — вони у захваті слухали ці слова, аплодуючи біля своїх радіоприймачів.

Вони були вдячні за щирість і відвертість Влади, яка чітко пояснила якими способами вона готова їх захистити.

Ситуація, в якій знаходиться Україна, ненабагато краща від ситуації, в якій була Британія у червні 1940.

Навколо України стоїть 150-тисячний контингент російських терористів. В Азовському і Чорному морях сконцентроване велике угруповання бойових кораблів РФ.

Керченська протока заблокована, а на україно-білоруському кордоні розгортається 30-тисячний військовий контингент.

У такий момент суспільство очікує чесної та відкритої розмови з боку керівництва. Громадяни хочуть почути відповідь на питання про загрози та виклики, як влада готова їх долати. Цього чекали від Зеленського.

І — не дочекалися.

Виступ Зеленського від 20 квітня не заспокоїв суспільство, а ще більше налякав. Люди не розуміють, який план у влади, як ми збираємося відбивати агресію Росії, скільки військовослужбовців готові захищати країну?

І найголовніше, чи готовий президент виконувати функцію Верховного Головнокомандувача.

Не кіношну роль, а функцію.

І тільки не треба говорити, що він не повинен розкривати військові таємниці. Мудра людина може все пояснити мовою Езопа.

Натомість ми побачили страх в очах верховного головнокомандувача, який передався частині суспільства.

Цей страх надає країні погану послугу. Путін, коли бачить слабкість і нерішучість у діях нашого президента, розуміє, що «лоха нада давить».

І якщо цей страх в очах Зеленського лишиться, то з кожним днем він буде ще більше схожим на героя анекдоту про їжачка, який бігав по лісу і розказував, що нікого не боїться.
Але запах, який від нього йшов, говорив звірам про зворотне.

Джерело