Передплатити Підтримати

Путіну не потрібно спілкуватися із Зеленським

У Кремлі заперечують, що отримували від Києва запит щодо спілкування президентів

В офісі президента України уточнюють: такий запит був, відразу ж після загибелі українських військових під Шумами. Але у адміністрації президента Росії його проігнорували. У цих коментарях відчувається певне здивування: ось же, Зеленський запитує про переговори, хоче домовитися, а Путін не хоче. Чому?

А хіба не ясно чому? Досі? У Путіна немає ніякого інтересу до спілкування із президентом України. Не власне із Зеленським, а із президентом України взагалі. Президент України для Путіна — це ватажок бунтівної провінції, яка рано чи пізно повинна бути «звільнена від американської окупації». І Путін готовий спілкуватися, коли є підстави вважати, що президент України потрапить до тієї чи іншої кремлівської пастки. А коли підстав так вважати немає, то й інтересу немає. Путін спілкувався з Порошенком, поки розраховував схилити колегу до поступок. Коли стало ясно, що Порошенко на поступки не піде, інтерес пропав, і Путін став очікувати зміни влади в Україні. І не просто очікувати, а й сприяти такій зміні. Так що не дивно, що Зеленський отримав у нього аванс — можливість капітулювати. Капітуляція не відбулася — інтересу до Зеленського немає. У Москві будуть очікувати зміни влади і сприяти цій зміні.

Ще більш алогічним було очікувати, що російсько-українські контакти будуть відновлені після запровадження санкцій проти Медведчука. Я не сумніваюся, що в офісі президента міг бути такий розрахунок: показати, хто в домі господар, з ким потрібно розмовляти. Але тільки це дуже наївний розрахунок, це не для Путіна. Путін спілкується не з тим, хто в домі господар, а з тим, з ким йому хочеться. Медведчук майже років 20 в будинку не господар, а ставлення Путіна до нього не змінилося за цей час. І не зміниться. Тому що Путіну хочеться, щоб Медведчук керував Україною. А те, що цього не хочеться українському народу — так тим гірше для українського народу. Путін живе в своєму параноїдальному світі, куди заборонений вхід реальності. І так, він намагається наблизити свій параноїдальний світ до реальності. За допомогою танків. Тому не потрібно було навіть сумніватися, що після санкцій проти Медведчука буде не нове спілкування Путіна і Зеленського, а російська військова відповідь. Це настільки в дусі російської політики, що не потрібно навіть бути особливо проникливим для передбачення такого розвитку подій. Власне, відразу ж після введення санкцій я про це і говорив: почнеться весна і ми побачимо, як реагує Путін. Ось ми і бачимо.

Що ж в цій ситуації робити Зеленському? Для початку перестати розраховувати, що він про щось домовиться з Путіним. Цього не могло бути і не буде. Продовжувати комунікацію із Заходом — тільки Захід може зупинити велику війну Росії з Україною. Зміцнювати обороноздатність країни і припинити конфронтацію із патріотичними силами. Тепер Зеленський може розраховувати тільки на них, а не на свій інфантильний і наївний електорат. Цей електорат вже зараз в пошуку нового Зеленського — щоб з Путіним домовився.

Так, і навчитися усвідомлювати, що за все потрібно платити. За санкції проти проросійських сил в тому числі. Будь-яке, навіть найправильніше рішення має свою ціну — нерідко трагічну. І те, що цю ціну доведеться заплатити, потрібно розуміти, до того, як ти ухвалюєш рішення — а не після того, як його прийнято.

Джерело