Передплатити Підтримати
  • You are here:
  • Високий Замок
  • Блоги
  • Зеленський схожий на раннього Путіна. Час, коли ми сміялись над ним, закінчився

Зеленський схожий на раннього Путіна. Час, коли ми сміялись над ним, закінчився

Маємо всі шанси опинитися сам на сам і перед зовнішніми вошами, і перед внутрішніми гнидами

Час, коли ми сміялись над Зеленським, схоже, закінчився.

Зеленський стає небезпечним. Не тіштеся, що у нього там щось не виходить, а Разумков збирається створити йому конкуренцію на майбутніх виборах. У нього поки що все виходить. І із запланованого, і із спонтанного також. І він точно збирається на другий термін. І він, я все менше сумніваюсь в цьому, має найбільші шанси, щоб перемогти. Тому все, що відбувається зараз, пропоную розглядати, як тотальну зачистку електорального поля за всіма напрямами.

І Зеленському абсолютно все сходить з рук. Незаконні дії щодо Конституційного суду — це лише маленький епізод порушення закону, які стають вже практично візитівкою цього президента. Він контролює всі гілки влади. Бо ті гілки завжди дружно лягають під першу особу. Їм треба вижити і заробити — і ці два поняття для них тотожні. Всі вороги державності радо повернулися в країну зразу після його інавгурації і не лише напрочуд гарно тут себе почувають, але і повертають певний вплив і беруть участь в політичних процесах.

Він вибиває з гри Медведчука і компанію не тому, що вони небезпечні для України, а тому, що вони небезпечні для його президентства зараз і будуть ще небезпечніші за пару років.

Мені Зеленський дуже нагадує раннього Путіна. І мені чомусь здається, що саме Путін є для Зеленського певною рольовою моделлю, на яку він дуже хоче бути схожим. Звідси і розповіді про заглядання у очі, про те, що саме він, Зеленський, зможе домовитися з Путіним. Бо Зеленський відчуває у ньому свого, бачить у ньому самого себе, але через кілька років.

Путін теж говорив про те, що не претендуватиме на другий термін, що треба бути божевільним, щоб прагнути довго бути на посаді президента, й інші байки, які дуже добре заходили в мозок невибагливим і некритичним виборцям.

Пам'ятаєте ейфорію і росіян, і світу, коли після комуністів і Єльцина, який вже ставав смішним зі своїми витівками напідпитку, раптом на арені з'явився Путін? Молодий, підтягнутий, небагатослівний, з правильними меседжами про справедливість і порядок.

А світу насправді продали монстра, який навіть паростки інакшості загнав не під плінтус, а глибоко під землю.

Монстр виріс і закріпився так, як вміють це робити невиліковно хворі авторитарні правителі. Які всі сили і ресурси спрямовують на укріплення свого царювання, своєї безпеки і не зупиняться ні перед ким, хто буде їм загрожувати.

У нашого масштаби мілкіші. Але від цього не стає легше. Наш теж почав цементувати систему, роблячи ставку на людей служивих, які точно так само мріють про поліцейську державу. Бо тоді у їхніх руках опиняються ресурси, вплив, можливості — влада.

І тому не потрібно самовтішатися, що я порівнюю не порівняні речі. Мовляв, там матьорий кадебіст, а тут клоун на підтанцівках у олігархів. Клоун, який примусив проголосувати за себе безпрецедентну кількість людей за всю історію незалежності, перестає бути клоуном. У клоунів перетворюємося ми всі, хто голосував і хто сміявся чи плакав над тим голосуванням. Бо ми всі сидимо в одному човні, і у нас немає шансу покинути цю посудину за власним бажанням.

Тому нам можуть не подобатися Стерненко чи Riffmaster, але ми маємо чинити опір свавіллю і беззаконню. Виходити на вулиці міст і селищ. Демонструвати нашу силу, міць і організованість. Тому що будь-який монстр, коли росте, починає з маленьких кроків, з незначних утисків, з невеликих порушень. Це той варіант, коли давши пальця, можна залишитися без цілої руки. Якщо не розуміти від початку, хто перед нами і на що він здатний.

І я би не применшувала зовнішню загрозу. Вона зараз реальна, як ніколи. Власне, із непідкорених залишилась лише Україна та країни Балтії. Білорусь захлинулась. Молдова закуповує вакцину «Спутник», бо електорат того хоче. Всі інші давно в російському стійлі, жують пропагандистські жуйки і заглядають в очі Путіну. Про всяк випадок.

Тому Путін не зупиниться, продовжуючи збирати свою «імперію» з непокірних. Бо то є найсолодший виклик — топити в крові непокірних. Він Чечню спочатку залив кров'ю, а потім заасфальтував і розбудував. І дав героя Росії тому, хто був смертельним ворогом. Продемонструвавши, що зі стійла ти можеш вирватися. Навіть героєм. Але посмертно.

І, схоже, ми маємо всі шанси опинитися сам на сам і перед зовнішніми вошами, і перед внутрішніми гнидами.

Джерело

  • You are here:
  • Високий Замок
  • Блоги
  • Зеленський схожий на раннього Путіна. Час, коли ми сміялись над ним, закінчився