Передплатити Підтримати

Замість майбутнього — боротьба за владу. Що чекає Україну?

Зараз триває війна всіх проти всіх, а в кожному таборі влади й опозиції є свої мерзотники та політичні імпотенти. Чому так сталося?

Процеси, які відбуваються в суспільстві, все більше нагадують події столітньої давності. Тоді мерзотники й аферисти, так само прикриваючись красивими гаслами, творили брудні справи. Все, як сьогодні, коли клянуться і впевнено обіцяють вакцинацію в Україні з 15 лютого, знаючи, що її не буде, або коли під виглядом «Великого будівництва» проходить «глобальне крадівніцтво».

Чому так сталося? Тому що масовий виборець хотів месію, готовий був вірити, а не думати, і тому, що відсутність критичного мислення у більшості тих, хто голосував, дозволило дістатися до влади зграї клептократів, аферистів, мерзотників і брехунів, які бачать лише спосіб для особистого збагачення.

Ця проблема не нова. Після Майдану з’явилися не тільки нові гідні обличчя, а й спливло чимало сміття з дна суспільства. Говорячи правильні речі, озвучуючи хороші ідеї, вони працювали на замовника і відверто користувалися запитами суспільства. І зрештою суспільство було розчароване тим, що ідеали Майдану були забуті, чесний суд не з’явився, олігархи залишилися при владі й формували інформаційний простір.

Держава сама відмовилася від доктрини інформаційної безпеки. До чого це призвело можна побачити сьогодні, коли мерзотники називають наших військових плаксами, коли йде атака проти Майдану і коли влада намагається очорнити всі досягнення, досягнуті попередниками, або приписати їх собі. Так виглядає какістократія у виконанні Зеленського, Єрмака, Шмигаля, Арахамії та інших слуг олігархів.

Так, зараз все повторюється, як 100 років тому. Правильні дії роблять в ім'я неправедних цілей. В результаті зневірене суспільство заплуталося й готове йти практично за будь-ким, хто готовий обіцяти боротися за все хороше проти всього поганого. Хочеться месію, а його немає. Тому на вільну вакансію розчаровані люди «призначають» пройдисвітів. І починається видимість боротьби ланселотів проти драконів. Думаєте, потім ланселоти перетворяться на драконів? Ні. Вони просто знімуть маски лицарів у блискучих обладунках і стануть самі собою.

Щоб не розчаровуватися — не варто зачаровуватися спочатку. Історія з тією ж Савченко тому приклад. Багато зачарованих її медійним образом і побачили в ній особистість, яка змінить Україну. А з’ясувалося, що це лише вигаданий образ, який успішно намалювали й розтиражували ЗМІ. А після того, як вона мало не «оселилася» на каналах Медведчука і почала хвалити російський засіб Супутник V, то у мене не виникало питання, хто її взяв на забезпечення. Так з’явилася ще одна історія легендаризації образу і подальшого розчарування від слів і дій реальної людини. І це ще більше посилило тотальну недовіру суспільства до лідерів громадської думки й політиків.

Вибрали позасистемного. Вибрали Голобородька. Так, прізвище у нього було Зеленський, але вибирали знову «хорошого хлопця», який в результаті виявився ще більшим розчаруванням. І бережи, Господи, Україну, щоб через всі рухи президента і його оточення країна не розвалилася. А поки це один з можливих сценаріїв, який може стати реальністю, якщо Зеленський далі буде орієнтуватися лише на свій рейтинг і соцопитування, а не на вирішення проблем, проведення реформ і державні інтереси.

В результаті у нас зараз триває війна всіх проти всіх, а в кожному таборі влади й опозиції є свої мерзотники та політичні імпотенти. Кожен з них розповідає, що він за праве діло і проти всього поганого, але фактично більшість з цих балакунів діє абсолютно без врахування інтересів і перспектив України. А влада досі не пропонує плану дій і стратегію вирішення проблем України. У неї їх просто немає, як і немає в команді влади тих, хто може ефективно й компетентно боротися з кризами і відроджувати Україну. Вони більше по відосіках, корупції, порушенню законів, гучних заявах і брехні.

І звісно ж, сервільність стала одним з головних маркерів оточення Зеленського. Йому не потрібні розумні й компетентні. На жаль, Володимиру Олександровичу подобаються підлабузники й холуї, що говорять йому, який він великий, і погоджуються з тим, що є дві думки — Зеленського і неправильна. І це при тому, що за його спиною вони сміються з нього, розуміючи його рівень. Коли в пресі з’являється повідомлення про те, що Зеленський провів співбесіду з кандидатом на ту чи іншу посаду в Кабміні, то регочуть всі. Як він може проводити співбесіду міністра енергетики, якщо сам в цьому питанні абсолютний нуль? А що він розуміє в усьому іншому? Рівно стільки ж, скільки й в енергетиці. Фраза, яку я чув кілька разів від людей, що йдуть на доповідь до Зеленського, до тих, хто готує доповідь, звучить так: «Простіше треба писати. Ще простіше! Розжуйте і спростіть до такого рівня, щоб навіть Зеленський зміг зрозуміти». Можете пригадати, що про нього говорив прем'єр Гончарук. Ситуація не змінилася.

Боротьба за владу і ресурс замість битви за майбутнє. На зміну класичним цінностям приходить ціна. Моральних авторитетів, які зможуть об'єднати країну, зараз на горизонті немає. На жаль. Мене лякає майбутнє України, і я не бачу політичних еліт, які б переймалися тією ж проблемою. Є поодинокі політики, що різноголосо порушують цю тему, але немає спільної позиції. А час невблаганно біжить геть. І або найближчим часом щось кардинально зміниться, або нас чекає глобальна катастрофа.

Сподіваюся, відповідальність перед майбутніми поколіннями переважить бажання персонально збагатитися або перемогти конкурентів. Сто років тому протистояння серед однодумців призвели до загибелі УНР. Не забувайте, що у нас війна на Сході, коронавірус і відсутність масової вакцинації, дірки в бюджеті та в пенсійному фонді, політична криза й негативна селекція у владі, а ще олігархи, які нікуди не поділися. І всі ці проблеми не зникнуть самі собою.

Часи такі… Але згодом колесо історії зробить наступний оберт. І багато фігур злетять з дошки. А багато на дошку так і не потраплять, що дуже засмутить тих, хто ними планував зіграти. Нам же треба відмовлятися судити й звикати мислити. Відмовлятися від думки, що тільки ми завжди маємо рацію, та чути співрозмовника. А в ідеалі не тільки чути, але й розуміти. Тільки так можна вибудувати сильне громадянське суспільство. І лише таке суспільство зможе відродити Україну. Іншого шляху немає.

Джерело