Передплатити Підтримати

Атака каналів Медведчука — це початок президентської кампанії Зеленського

Рішення про закриття телеканалів Козака / Медведчука — це безумовно історична подія. Це своєрідний Рубікон для Зеленського

Бо ще донедавна експерти як альтернативу розглядали варіант блокування Слуг народу і ОПЗЖ. Що і відбулося в багатьох місцевих радах минулого року.

Стратегія ОПЗЖ була простою. За допомогою своїх телеканалів розхитувати ситуацію. Спровокувати парламентську кризу і дочасні вибори до ВР.

Сформувати найбільшу фракцію і запропонувати Слугам піти в коаліцію. І попросити собі в уряді гуманітарний блок. Освіту, культуру, молодь та спорт. Ясно для чого. Щоб будувати «рускій мір».

І ця стратегія мала б шанси, якби в США залишився Трамп. Але виграв Байден.

Американські інституції різко вдарили по організаціях і особах, що пов'язані зі скандалом з «плівками Деркача».

Стало зрозуміло, що минув час, коли можна було бути «вірним союзником» колективного Заходу. І тепер одночасно загравати з різними електоральними групами в Україні і бачити «мир в очах Путіна» не вийде.

Бо для ментальності Заходу — це какофонія. А тут — нова адміністрація Байдена, де Ентоні Блінкен у перші ж дні пояснив Дмитру Кулебі дійсну позицію США.

А Байден у телефонній розмові — Путіну.

Тож у ситуації з атакою на телеканали геополітичний підтекст зрозумілий.

Можна довго говорити, чи є фактичне закриття трьох телеканалів порушенням свободи слова.

Росія, звичайно, вже сходить істериками. Але дорослі люди розуміють різницю між пропагандою і свободою слова.

Та й Захід дав сигнал, що з розумінням ставиться до санкцій по телеканалах, як до безпекових зусиль України.

Тому в цій історії не висвітлено лише один аспект. Виборчий.

І я впевнений, що він якраз був основним. Тим більше, що команда Зеленського мало розуміється на стратегіях. Проте розуміється на політичних технологіях.

А значить, вони виношують якісь плани. І вже було заявлено про можливість другого походу Зеленського в президенти.

Те, що він обіцяв нам лише на один раз — залишимо за кадром.

Адже ми розуміємо, що це можна організувати: вдячні і заплакані бюджетники та запитальні погляди роботяг змусять серце Володимира Олександровича здригнутися. І він піде.

А розклади зараз такі:

1. Так звана «ватна» електоральна група повністю відійшла від Зеленського і повернулася в лоно ОПЗЖ. Це 22−25% усього електорату. І це його стеля. Більше проросійські сили в Україні не наберуть.

Але — атака на Медведчука стала можливою саме тому, що політтехнологи пояснили президенту: «Тут нам більше не світить, бо ці люди хотіли не просто миру, а й дружби з Росією».

2. Перемогти на президентських виборах можна лише за умови, що у другий тур виходить Зеленський і Бойко. У Бойка вже зараз — 17,5% з перспективою нарощування позицій до рівня електоральної підтримки ОПЗЖ, яка на зараз складає 24,1%.

3. І головне. Важливо просто увійти до фіналу. Навіть другим. Тобто основна стратегія — гра на вихід у фінал. Навіть, якщо на той час рейтинг буде 14−15% — головне, щоб у Порошенка було менше.

А патріоти з переляку перед можливістю повернення «рускава міра» швидко побіжать голосувати за Зе! Точно так, як у 1999-му році Центральна і Західна Україна проголосувала за Кучму, тільки щоб не комуніст Симоненко.

Я впевнений, що саме ця стратегія вже відіграється. І удар по Медведчуку — це превентивний перший удар у президентській кампанії Зеленського.

А значить, щоб розмивати голоси Порошенка в хід запустять багато фігурантів з правого флангу. І їм буде надано преференції на лояльних телеканалах.

Тож крім Ігоря Смешка, Олега Тягнибока чи Сергія Притули — ми можемо побачити і нових фігурантів. Того ж Володимира Гройсмана.

Букет політиків правого толку матимемо на будь-який смак. Головне, щоб усі вони набирали менше умовних 15% кожен окремо.

Такий план Зеленського.

Але він має багато недоліків.

1. Хто забожиться, що рейтинг Зеленського за три роки не впаде нижче 10%? Згадайте Ющенка у 2010 році з менш ніж 6%. Хоча, потрібно зазначити, що фан-клуби артиста і політика влаштовані по-різному.

І знову ж, Ющенка тоді добивали усі телеканали з Кварталом на чолі. А якщо уявити, що значна частина телеканалів будуть лояльними до Володимира Олександровича?

Тоді стратегія на вихід до другого туру для Зе! Команди може виглядати оптимістичною. Знову ж, можна акцентуватися у головний меседж: «Хай краще Зеленський, ніж повернення бариг і регіоналів».

2. Консенсус олігархів. Головний бенефіціар президентства Зеленського зараз — Рінат Ахметов. Коломойський ходить в ображених. І це найбільша, як говорили у 90-ті «непонятка».

Але якщо Коломойський проковтне опалу Дубінського, він задовольниться якоюсь контрибуцією типу Центренерго. І на додачу — лояльність телеканалів Пінчука — і ви побачите, що втримати планку базового електорату в 15% при медіапідтримці — можливо.

3. Але можливо, якщо не буде яскравих зашкварів. А так у команди Зеленського поки що не виходить.

Однак головне інше. У нас зараз усі впевнені, що майбутня президентська гонка буде проходити у відомому чотирикутнику Зеленський-Порошенко-Бойко-Тимошенко.

Проте досвід злету того ж Зеленського доводить, що нова фігура може з'явитися в Україні як би нізвідки. Бо електорат весь час вдивляється у телевізор і стрічки соцмереж з надією побачити нового месію.

А в нас перед президентськими виборами будуть парламентські. Хоч чергові, хоч дочасні. Але обов'язково будуть.

Новий парламент буде фрагментований більше, ніж нинішній. Як і з ким буде побудовано коаліцію, і хто стане прем'єром напередодні президентських виборів — зараз сказати важко.

І знову ж. Міф про зовнішнє управління, як частину масонської змови — це звісно, для недалеких. Але те, що зовнішньо-політичні розклади впливають на Україну сильно — це факт.

Тому саме це може бути основною «поправкою на вітер» у президентській гонці. Тим більше, якщо загнаний у кут санкціями Путін почне ескалацію конфлікту на Донбасі чи за кримську воду.

І банально світова ціна на газ і нафту — важливий чинник впливу на політику в Україні.

Але мусимо зробити висновок. Команда Зеленського в атаці на телеканали керувалася двома факторами: зміною зовнішньо-політичної кон'юнктури та бажанням утриматися при владі зараз і на перспективу.

І тут все, як по Клаузевіцу (про військову кампанію): «Якщо у вас є план, знайте, що усе піде не за планом. Якщо ж у вас немає плану — ви програєте війну».

Джерело