"Передвиборча маніпуляція"

Юридично — незабаром, а фактично — вже. Однією з форм прихованої політичної агітації стають соціологічні агенції. Це не є нова практика у світових політтехнологіях. Коли громадяни бачать свідчення експерта соціолога, який стверджує, що кандидат С. — непереможний, а кандидатку Ю. взагалі не згадує в опитуваннях, то практичний виборець точно віддасть голоси за кандидата С, кандидата К., якого соціолог поставив на друге місце, як головного конкурента кандидата С, але точно не кандидатку Ю (позначення умовні з дотриманням балансу між чоловіками і жінками).

Щоб такого не відбувалося, законодавець передбачив у виборчому кодексі норму, відповідно до якої усі соціологічні агенції зобов'язані у виборчих опитуваннях подавати інформацію про замовника. Таке ж зобов'язання мають засоби масової інформації, які поширюють ці дослідження. Цікаво: закон не уточнює, що ця норма діє лише у час виборчої кампанії, а отже вона не має обмежень у застосуванні.

Українські політтехнологи і медіа часто її ігнорують. Зазвичай для цього використовують фірми, які до фахової соціології не мають жодного стосунку. Але деколи порушеннями закону і етики не гребують і відомі соціологи, які погоджуються ставати інструментом в руках недобросовісних політтехнологів.

Вчора у Львові очільник відомої соціологічної групи «Рейтинг» Олексій Антипович презентував «дослідження» про виборчі настрої львів'ян. Цікаво, що ні сам відомий соціолог, ні сайт агенції, ні численні медіа від «медведчуківських» до «свободівських» не називають замовника дослідження. На моє запитання про замовника у прямому ефірі ток-шоу Олексій Антипович стверджує, що замовив дослідження сам собі. Звучить це дивно, бо тоді соціологи і шлюб мали б брати самі з собою, хоча ні церква, ні держава шлюби такі не визнає. Але навіть у такому неправдоподібному випадку замовник має бути вказаний агенцією і у медіа.

Цікаво, що на пресконференції керівник «Рейтингу» згадував інше дослідження, яке ця авторитетна фірма проводила у лютому, у якому назвав замовника з Міжнародного республіканського інституту. Чому ж не називає зараз? Бо тоді, припускаю було дослідження, а зараз передвиборча маніпуляція.

Центр верховенства демократії та права подає цікаву статтю про те, чому соціологи маніпулюють, приховуючи замовників і як це суперечить етиці соціолога: https://cedem.org.ua/analytics/zamovnyky-opytuvannya/.

Автори, зокрема, пишуть про кодекс українських соціологів, затверджений САУ (професійною асоціацією).

«Соціолог має чесно і своєчасно (до підписання угоди або укладання контракту) попередити замовника, що у випадках оприлюднення соціологом результатів емпіричного дослідження він має вказувати спонсора проекту, а отже, згодою на оприлюднення отриманої інформації замовник скасовує можливість конфіденційності організації, яку він презентує».

Отож, навіть «власне» регулювання соціологів передбачає розкриття інформації про замовників/спонсорів досліджень, незважаючи на умови договору про конфіденційність.

Автори розповідають про міжнародний досвід. Але міжнародні асоціації і законодавство, зокрема США, Канади, Франції, теж вимагають називати замовників.

Тому виправдання керівника відомої агенції на кшталт «я сам собі замовив» такі ж вірогідні, як і слова маленького хлопчика, який стверджує, що не він розбив чашку, а вона сама впала зі стола.

І якщо у загальнонаціональній політиці такі маніпуляції уже трапляються рідко, то місцеві царки і олігархики, ще довго даватимуть «підзаробити» як «лівим» фірмочкам, так і досвідченим соціологам.

Джерело