Передплатити Підтримати

Зеленський «велів» зробити долар по 30. Бо його господарю так вигідніше?

Ситуація довкола відставки голови НБУ дедалі більше скидається на театр абсурду. Яків Смолій підтвердив, що за­яву на звільнення написав за вказівкою Зеленського. Точні­ше, за вказівкою, яку йому передав Зеленський...

Утім, на цьому цькування НБУ не припинилися. 8 липня до будинку Смолія при­несли труну з вінками. На одному з написів є згадка «про коман­ду Смолія». «Зелені» розуміють, що поставити свого голову Нац­банку мало — треба змістити ще й членів правління, які захищають ідею незалежності НБУ. Тож заяву ексголови НБУ Валерії Гонтаре­вої про те, що МВФ має не обмежуватися заявами, а заморози­ти співпрацю з Україною, поки не призначать незалежного голову НБУ, СБУ кваліфікувала як таку, що несе загрозу національній без­пеці. При цьому відверто антидержавні заяви деяких «слуг наро­ду» СБУ чомусь не помічає.

Щодо актора Зеленського, то він так тішиться своєю головною роллю у цьому театрі абсурду, що, схоже, навіть не задумується над текстом, який йому доводиться озвучувати. Останній «перл» — заява з критикою НБУ через надто міцну гривню, через яку підпри­ємства начебто недоотримали мільйони, яку Зеленський зробив на Черкащині під час зустрічі з бізнесом.

«Мільйони недоотримали підприємства та закрилися через цей курс, це правда, — заявив Зеленський. — Ми з цим боролися із са­мого початку моєї каденції. Усі навколо нам говорили, що в нас не­залежний банк. Так, і ми підтримуємо незалежність Національно­го банку України, але говорили всім: як можемо жити, якщо в нас навіть бюджет пораховано за курсом 30, а гривня, ви бачите, яка у нас»… І яка йому різниця, що НБУ не встановлює курс «на замов­лення»? Центробанк може лише згладжувати надто різкі коливан­ня, купуючи чи продаючи валюту на міжбанку.

Але давайте по порядку. Так, минулого року гривня рекордно зміцнилась. Але основна причина тут зовсім не політика Нацбан­ку чи зміцнення економіки. Торік Міністерство фінансів розміс­тило рекордну кількість облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП). Оскільки дохідність за ними сягала 18%, що для європей­ського ринку дуже висока ставка, то іноземці кинулись скуповува­ти ці облігації. Тобто фактично давали Мінфіну позику під 18%. За 2019 рік іноземні інвестори придбали ОВДП на 113 мільярдів гри­вень!

Але для того, аби придбати ці облігації, їм спочатку потрібно було продати долари на цю суму. Відтак попит на гривню зріс, і курс зміцнився. До речі, НБУ впродовж минулого року активно ви­куповував валюту на міжбанку, втримавши гривню від ще більшо­го зміцнення. Відтак за 2019 рік міжнародні резерви НБУ зросли на 4,48 млрд доларів — з 20,82 мільярда доларів до 25,3 мільярда. Востаннє такі високі резерви Україна мала ще у 2012 році (зараз, після траншу МВФ, у резервах уже понад 28 мільярдів доларів).

Може, в Офісі президента не в курсі, але проєкт бюджету і всі показники, у нього закладені, розраховує Мінфін. Приймає закон про бюджет парламент, а підписує президент. Тобто НБУ до цього процесу стосунку не має. Тож якщо розрахунки не справдились, усі претензії до Мінфіну! Утім, навіть їх тут важко звинувачувати, адже економічні прогнози — наука неточна. Зрештою, навіть у про­єкті бюджету долара по 30 нема. У першому варіанті бюджету на 2020 рік був закладений курс долара на рівні 27,5 грн. А вже після його перегляду у квітні цей показник збільшили до 29,5 грн. Фак­тично, збільшення курсу долара, на основі якого розраховують по­казники бюджету, це такий собі економічний фокус. Його мета — приховати реальний дефіцит бюджету. Адже що дорожчий долар, то більші у нас імпортні мита (ставки на які також чомусь переваж­но у євро, а не у гривні), більші надходження від ПДВ на імпорт­ні товари. Тому, при однаковому обсязі імпорту, зі збільшенням курсу доходи бюджету суттєво зростають. Звичайно, потім ці ефе­мерні показники не виконуються, а винним зазвичай призначають керівника митниці (Нефьодова звільнили ще у квітні).

Стосовно того, що через надто зміцнілу гривню підприємства недоотримали мільйони і закрились. Так, звичайно, підприєм­ствам-імпортерам вигідно, щоб долар був по 30, а ще краще по 40 гривень. Переважно це великі корпорації, які експортують си­ровину — метали, зерно, олійні. Про якусь суттєву додану вартість не йдеться. Схема проста: видобули-виростили — продали. Осно­вні прибутки від експорту ділять між собою кільканадцять олігар­хів, які просто експлуатують природні ресурси України. І саме їхні інтереси так активно обстоює президент, морально готуючи народ до того, що курс має бути по 30… Хто би не був наступним головою НБУ, але завдання йому вже озвучили. Як у старому армійському анекдоті: «старшина сказав «люміній», значить, «люміній».

При цьому головний «слуга народу» забуває, що є бізнес, який намагається щось створювати в Україні. Переважно такі підпри­ємці купують обладнання та сировину за кордоном, тож для них долар по 30 — важкий удар. Пригадуєте 2014 рік, коли гривня стрімко девальвувала? Тоді долар був за 30. За логікою Зелен­ського, саме тоді підприємства мали ідеальні умови для розвитку. От тільки саме тоді багато підприємств, особливо з категорії ма­лих та середніх, закрилися. Не могли обслуговувати свої кредити, а їхня продукція виходила надто дорогою для українців, чиї зарп­лати знецінилися разом із гривнею.

Можливо, для акторів «95-го кварталу», які звикли отримувати гонорари у доларах, це новина, але звичайні українці отримують зарплату у гривнях. Принаймні ті, які працюють офіційно і сплачу­ють податки. Виходить, Зеленському начхати на своїх виборців, і він обстоює інтереси олігархату. Вже навіть не криючись.