Передплатити Підтримати

Гордон дав пас Зеленському: почав прямий діалог з терористами 

Дмитро Гордон не збрехав, коли заявив, що робив інтерв'ю з Поклонською і Гіркіним у співпраці зі спецслужбами.

Без сумніву, це була інформаційно-диверсійна спецоперація, де він виконував спецзавдання. Тільки, звісно, не СБУ (вона офіційно відмежувалася від причетності до цих інтерв'ю), а ФСБ. Поспішна заява заступника Генпрокурора України Мамедова, який подякував Гордону за інтерв'ю з Гіркіним, виглядає як недолуга спроба врятувати агента. Цікаво, що нового почув Мамедов від Гіркіна, що, на його думку, невідомо міжнародному суду? Генпрокуратура також офіційно відхрестилась від Гордона. Виходить, що Гордон тупо намагався прикрити свій зад українськими спецслужбами. Зухвалості йому не позичати. У СБУ мали би нарешті взятися не лише за Гордона, як за системного інформаційного диверсанта, але й поцікавитися постаттю прокурора Мамедова…

Але повернемося до спецоперації. Це не перша подібна робота Гордона. Особисто у мене щодо цього персонажа давно нема жодних ілюзій. Достатньо бодай поверхово проаналізувати його бекграунд, як стає зрозуміло, що це за один, і яку функцію він виконує. Втім, як можна серйозно ставитись до людини, яка у буремні 90-ті піднялася на тому, що рекламувала ясновидців та екстрасенсів. Вірити такій людині — все одно, що вірити у лікувальні властивості «золотої піраміди», яку Гордон також багато років натхненно рекламував. Щоправда, після цих зашкварів він довго і наполегливо намагався відмити свою репутацію, вдавав з себе серйозного журналіста, робив інтерв'ю з багатьма відомими та знаковими людьми, навіть Майдан підтримав. Уся це робилося з єдиною метою — створити нову легенду, новий імідж, — такого собі прогресивного українського журналіста. Саме у цій ролі останнім часом він, зокрема, почав активно світитися у російських ЗМІ…

Імідж популярного українського журналуста Гордону був створений задля реалізації певних завдань в Україні в рамках інформаційної гібридної війни. Олюднення Поклонської і Гіркіна, запуск цих «бацил» в украінський інформаційний простір, це далеко не перше завдання Гордона. Рік тому він просував на український політичний ринок Ігоря Смешка — такого собі вовка в овечій шкурі. Смешко, нагадаю, балотувався на минулих президентських виборах, згодом на парламентських. І саме Гордон через свою мільйонну аудиторію в Інтернеті робив йому потужну промоцію. До того моменту, коли Гордон заявив, що підтримує і буде голосувати за Смешка, цей пан був широко відомий хіба що у вузьких колах колишніх кагебістів та есбістів (очолював СБУ в останні роки президентства Кучми, коли країною фактично керував Медведчук (2003−2005 рр). Гордон позиціонував Смешка як сильного, чесного, патріотичного проукраїнського політика, який мав би «пастися» на електоральному полі Порошенка. Та щоб зрозуміти, хто такий Смешко, достатньо (принаймні для мене) одного факту: цей псевдопатріот був за рік до початку президентської виборчої кампанії категорично проти вступу України в НАТО, бо, мовляв, цим Україна «лише більше провокує Росію». Тобто, Смешко просував ідею «умиротворення агресора», по суті, ідею капітуляції. Якби його партія пройшла до парламенту (а їй мало що для цього забракло), то зрозуміло, з яким блоком вона би голосувала в унісон…

Я спеціально зробила «ліричний» відступ про Смешка, аби було більш чітко зрозуміло, кого саме Гордон підсовував довірливим виборцям.

Тепер про його останні скандальні інтерв'ю. Він їх взяв з конкретною і цілком очевидною метою. Мета ця — реабілітація та відбілювання реваншистів, сепаратистів і терористів. Одне слово, реабілітація ворога. Бо з ворогом воюють, його знищують, а не ведуть задушевну розмову, з посмішками, подяками та компліментами. Тоді й він вже не ворог, а партнер. Принаймні, так це виглядає. Гордон зробив те, до чого Путін підштовхував українську владу усі шість років кривавої війни: він сів за один стіл (нехай і віртуальний) і почав говорити з «тою стороною». Це саме те, що треба Росії — щоб Україна почала прямий діалог з проросійськими сепаратистами «заради миру». Гордон цей діалог почав. Дав старт цим процесам, по суті, дав пас теперішній українській владі, яка давно готова була цей діалог почати, але боялася взяти на себе відповідальність, боялась реакції патріотичної громадськості. Гордон не побоявся. Після пірамідок і гадалок йому вже нема чого боятися. Він вивів найбільш одіозних персон, з якими, власне, асоціюється початок війни, в українське інформаційне поле. При цьому доброзичлива манера спілкування мала би демонструвати, мовляв, не такі ці чорти вже й страшні, у них є своя логіка (недаремно Гордон весь час підтакує і схвально хитає головою). Після Гіркіна і Поклонської якісь там керівники ОРДЛО — це взагалі мале пиво. Тепер говорити з ними не так зашкварно…

Спроба легалізації зрадниці Поклонської і терориста Гіркіна — це водночас і проекція на легалізацію, виправдання анексії та окупації. Це також крок до зняття санкцій з Росії, сигнал Заходу, мовляв, ми тут, в Україні, почали чути іншу сторону. Путіну зараз це конче потрібно, бо, враховуючи падіння світових цін на нафту і газ, а відповідно — поглиблення економічної кризи, західні санкції для Росії стають нестерпними. А тут ще й у Нідерландах розпочався суд щодо катастрофи малайзійського Боїнгу, до збиття якого безпосередньо причетний терорист Гіркін… Інтерв'ю Гордона з Гіркіним акурат виходить під час розгляду справи у міжнародному суді, де Гіркін один з обвинувачених. Шість років Гордону не приходило до голови взяти у вбивці та ката українців інтерв'ю, і раптом осінило! До того ж, 18 травня, коли пішло в ефір інтерв'ю з Гіркіним, — День пам'яті жертв депортації кримських татар. «Совпаденіє»?

Ця інформаційно-диверсійна спецоперація має ще одну підступну мету. Вона дає позитивний сигнал усім реваншистам і ватникам, які за часів президентства Порошенка сиділи тихо, як миші під віником, а за президентства Зеленського почали потроху піднімати голови, але з певною пересторогою. Тепер вони надихнуться та відчують, що їхній час близький, що остаточний реванш не за горами, що нарешті «русский мир» повернеться і утвердиться в Україні. По суті, це підготовка ґрунту для приходу до влади вже відверто проросійських сил, які не повинні ховатися у зелені чи будь-які інші обгортки. Якщо Поклонська і Гіркін — це вже норма, якщо такі персонажі перестають бути токсичними, то які претензії до Рабіновича, Бойка чи того ж Медведчука? Вони давно легалізовані, їх на минулих виборах обрали в український парламент. Їм Гордона для розкрутки не треба, бо мають купу підконтрольних телеканалів, які легально, не маскуючись, транслюють усі ті російські темники і фейки, які Гіркін і Поклонська озвучили в ефірі у Гордона. І ніхто їх за це не карає, навіть уваги не звертають, а люди Медведчука продовжують скуповувати українські ЗМІ. А ми дивуємося, чому рейтинги проросійських політиків ростуть? А як їм не рости на такому благодатному інформаційному ґрунті?

P.S. Тим часом Гордон увійшов у раж: вже проанонсував інтерв'ю з Януковичем, якого вважає «жертвою».

P. P.S. На прес-конференції Зеленського серед акредитованих журналістів, — Дмитро Гордон. Натомість в акредитації відмовили 5 каналу, Радіо Свобода, Українському тижню, Главкому та низці критичних до Зеленського ЗМІ. Акредитація Шарія — це вже вишенька на торті!

Ще більше новин від «Високого Замку»?
Долучайтеся до нас у Telegram