Це сигнал - "Вже можна"
Це - не реванш. Вони просто вже окопуються в мізках
Прямо у День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського Гордон веде пряму трансляцію з Гіркіним (Стрілковим) — злочинцем, який брав активну участь у збройній анексії Криму.
З вбивцею, який з гордістю розповідає, що «він натиснув спусковий гачок війни на Донбасі».
З вбивцею українців. З нащадком вбивць українців.
Вбивця поблажливо відповідає (або не відповідає) на питання.
Гордон цікавиться, скільки наших солдат убив Гіркін? І як стріляв? В груди або в голову?
Навіть у Гіркіна вистачає розуму не відповідати «як саме».
Але у Гордона вистачає розуму питати.
І повним покидьком, як не дивно, виглядає саме Гордон. Тому, що Гіркін — просто ворог і убивця.
Він просто красується перед камерою, розповідає про свої подвиги, дає поради і оцінки. І сіє, сіє, сіє все, що йому треба.
А Гордон веде його далі і далі.
Гордон — це лакмус і явище. Це сигнал — «Вже можна».
Це — не реванш. Вони просто вже окопуються в мізках. На раніше зайнятих позиціях. Тих, що ми вже втратили.
Це все б нагадувало мені поганий сон. Якби я не бачив чіткий план.
Нас явно намагаються зірвати з гальм. Спрямувати наш гнів на виконавців. І затягнути в пастку.
Ні. Ми розуміємо, що справа зовсім не в Гордоні.
У нас в країні отримують карну справу за відео в Ютуб, де тролінг називають загрозою вбивства.
Але можна показувати всій країні відео з тим, хто вже нас вбивав. Переконано і впевнено.
Це — правила гри чинної влади. Просто інформаційні повії розперезалися до строку. І трохи випереджають події.
Так що — справа не в Гордоні, як би вас не намагалися переконати.
Гордон — просто нікчема, яка працює за гроші.
Але відповідати за це доведеться всім. І тим, хто за гроші. І тим, хто платив гроші.
І тим, хто зробив можливим цей сюр. Діяльністю або бездіяльністю за важелями влади — на користь ворогів України.
І, так — це «свобода слова», яку ми заслужили.
