Передплатити

Про "План Даллеса": коріння і тривале життя фальшивки

В Інтернеті вистачає зразків наукоподібних рефератів, в яких «План Даллеса» згадується і цитується цілком серйозно, як важливий політичний документ.

Процитую фрагмент реферату «Інформаційно-психологічне протиборство», вміщеного у розділі «Військова справа» на порталі «Моя освіта»:

«Війни в сфері смислів (консцієнтальной війни, від латинського слова «свідомість») майже непомітні, але виключно руйнівні і проводяться не тільки у воєнний, але й у мирний час. Добро і зло, честь і ганьба, краса і неподобство, колективізм та індивідуалізм, дружба, сумління, взаємовиручка — сенс цих уявлень піддається атаці і перегляду. Деформується або знищується інтелектуальний ресурс нації, руйнуються ціннісні установки населення противника. У таких війнах знищується культура.

Суть подібної війни ще в 1945 році на одному з секретних засідань виклав директор ЦРУ США Аллен Даллес: «Посіявши там хаос, ми непомітно підмінимо їхні цінності на фальшиві і змусимо їх у ці фальшиві цінності вірити. Як? Ми знайдемо своїх однодумців, своїх помічників і союзників в самій Росії. Епізод за епізодом розігруватиметься грандіозна за своїм масштабом трагедія загибелі найбільш непокірного на землі народу, остаточного, необоротного згасання його самосвідомості… Ми будемо всіляко підтримувати і піднімати так званих художників, які стануть насаджувати і втовкмачувати в людську свідомість культ сексу, насильства, садизму, дисидентства, словом, всякої аморальності. В управлінні державою ми створимо хаос і плутанину… Ми будемо братися за людей з дитячих, юнацьких років, будемо завжди робити головну ставку на молодь, станемо розкладати, розбещувати, розтлівати її. Ми зробимо з них агентів нашого впливу.

Поки існує з п’ятикутною зіркою на лобі радянський солдат і людина із позначкою комсомолу на грудях, ми не зможемо підкорити Радянський Союз. Треба міняти методи боротьби проти червоних, а для цього необхідно вкласти в психологію радянського громадянина нашу пропаганду, тобто міняти психологію їх, починаючи з колискового віку. У першу чергу необхідно прибрати з екрану радянське кіно, зі сцени — театр, вдарити по шкільних і вузівських установах, створити паніку в органах державної влади, починаючи з Кремля, з таким розрахунком, щоб керівники владних структур більше сварилися між собою. Ворожнеча між націями в СРСР розвалить його як картковий будинок. Після чого ми вдаримо по економіці".

Що одразу впадає в очі, так це вкрай неоковирна українська мова цитати з «Плану Даллеса». Ясна річ, маємо або машинний переклад, або авторський, але безграмотний з російської. Саме з російської, бо оригінал «Плану Даллеса» виконаний російською, а цей «План» ніколи не виголошувався Алленом Даллесом. Причому досить наведеного фрагменту, щоб установити час написання «Плану» та коло його ймовірних авторів. Скажімо, слово «дисидент» в сенсі політичного інакодумства, участі в Русі Опору червоному тоталітаризму почало вживатися лише в 1960-х. Наступне: принциповий противник комунізму Даллес у «Плані» ні слова чогось не говорить про комунізм і загрозу тоталітарної ідеології. А чи міг американський дипломат і розвідник вважати рабів Сталіна «найбільш непокірним на землі народом»? Міг він через кому ставити «духовні корені більшовизму» та «основи народної моральності»? Такий текст міг створити лише неосталініст. В остаточному ж вигляді, найшвидше, «План» міг народитися в середовищі виплеканої очільником КҐБ Юрієм Андроповим в 1970−80-ті «партії руситів», тобто російських націонал-соціалістів. Не випадково вперше про нього заговорив митрополит Санкт-Петербурзький і Ладозький Іоанн (Сничов), діяч вельми реакційних поглядів, у не менш реакційній газеті «Советская Россия» 20 лютого 1993 року, а того ж року його опублікував московський чорносотенний журнал «Молодая гвардия», редагований знаним «руситом» Анатолієм Івановим — тим самим, у романі якого «Вечный зов» у 1981 році фігурували моменти, зіставні з «Планом». Коло замкнулося…

Інакше кажучи, текст «Плану» виглядає маячнею божевільного для кожного, хто хоч трохи знайомий зі стилістикою виступів політиків США та американськими офіційними документами, але є цілком логічним для російського нациста, нехай і з погонами «компетентних органів». Я вже не кажу про те, що в 1945 році ЦРУ ще не було створене, а Аллен Даллес тоді ще не очолював американське розвідувальне відомство (це сталося у 1953 році) і взагалі не був генералом, як безапеляційно стверджував митрополит. Це в СРСР таку структуру очолював би генерал, а у демократичних державах кваліфікація розвідника визначається не великими зірочками на погонах. А ще якби «План Даллеса» реально існував, він би неодмінно став знайомим радянським спецслужбам іще по війні. Бо ж надто багато агентів СРСР тоді працювало в США. Секрети атомної бомби вкрали, таємниці розробки водневої — теж (в останньому випадку вчені в Союзі одразу вирахували помилку американських розробників і пішли іншим, успішнішим шляхом). А якби став відомий такого штибу документ Кремлю та Луб’янці — обов’язково був би опублікований чи, принаймні, використаний у нищенні всього живого, а його сліди та посилання на нього збереглися б в офіційних документах. Але ні! Та й навіщо — радянське керівництво впоралося з деструкцією «нашої соціалістичної імперії», як звав її Горбачов, без усілякого «Плану Даллеса».

Але хтось вважає українських студентів нездатними зрозуміти ці прості речі.

Джерело

Ще більше новин від «Високого Замку»?
Долучайтеся до нас у Telegram