Медики і COVID-19. Люди важливіші, ніж речі

Майже 20% інфікованих SARS-CoV-2 в Україні — медичні працівники. Це сімейні лікарі, медсестри та медбрати, працівники швидкої та лікарі. Наші воїни у боротьбі з COVID-19.

Їхня безпека має бути пріоритетом, насамперед для них самих. Натомість ми бачимо, що кількість інфікованих щодня зростає. На це є декілька причин.

Недостатня кількість засобів індивідуального захисту (ЗІЗ)

Українські державні інституції довгий час дозволяли продаж медичних масок за кордон замість того, щоб готуватися до спалаху і закуповувати тести та ЗІЗ. Лише 11 березня Кабмін тимчасово обмежив експорт товарів протиепідемічного призначення.

Багато медиків свої перші захисні костюми отримали від волонтерів та соціально відповідальних бізнесів. У деяких регіонах швидко зреагували місцеві ради та самостійно закупили антисептики, маски та костюми з бюджету.

Тим часом централізовані закупівлі тривалий час не відбувалися взагалі.

Спочатку документи не підписувала Зоряна Скалецька, яка два тижні провела у «добровільній» обсервації.

Далі Ілля Ємець не хотів розпочинати закупівлі, допоки не поставить «свою» людину контролювати процес.

А тоді Максим Степанов, третій міністр, що змінився за час пандемії, вирішив закупити захисні костюми не через прозоре державне підприємство, а самостійно — дорожче на 40%. Не в українського виробника, а через посередника — китайські костюми.

Тендер провели фактично за добу. І досі недолуго намагаються зробити крайнім у цій ситуації державне підприємство, розповідаючи про «невідповідність українських костюмів стандарту EN 14 126:2003.

Річ у тому, що цей стандарт передбачає тестування на бактерії, а не віруси, яким є SARS-CoV-2.

Алгоритми дій

12 березня на Тернопільщині захворіла медична сестра. За п'ять днів у неї лабораторно підтвердили грип і не стали тестувати на COVID-19. Коли її стан погіршився, тест все ж таки зробили, і він виявився позитивним.

Весь цей час, більше десяти днів, з нею контактували працівники лікарні без потрібного рівня захисту.

На початку спалаху COVID-19 в Україні було прийнято рішення тестувати людей з респіраторними симптомами спочатку на грип. Якщо цей тест позитивний, у пацієнта не брали зразок для ПЛР-тесту на коронавірусну хворобу. Але проблема в тому, що багато медиків не застосовували засоби індивідуального захисту на цьому етапі.

Пізніше головний санітарний лікар Віктор Ляшко заявив, що нібито такими були рекомендації ВООЗ. Хоча це виглядає лише як виправдання критично низького рівня ПЛР-тестування.

Насправді ж ВООЗ у рекомендаціях від 2 березня зазначала: «Якщо ведення статистики цього вимагає, пацієнтів варто перевірити на інші збудники респіраторних захворювань за допомогою звичайних лабораторних тестів. Але додаткове тестування не повинно затягувати тестування на COVID-19. Оскільки можуть виникати супутні інфекції, всі пацієнти, які підпадають під підозру, мають бути протестовані на COVID-19 незалежно від того, чи виявлений інший респіраторний збудник».

Тобто алгоритм дій, затверджений МОЗ 13 березня, заперечував рекомендації ВООЗ від 2 березня.

Уже тоді було рекомендовано кожного пацієнта з симптомами респіраторного захворювання сприймати як потенційно інфікованого, поки тест не доведе зворотнє. Тобто медики при контакті з такими людьми мають застосовувати усі види захисту, які необхідні при роботі з COVID-19.

Правильне використання засобів індивідуального захисту

У звичайний час, коли немає пандемії, більшість медиків не використовує респіратори та захисні костюми щодня. Тому важливо нагадати їм, як правильно це робити. Від цього також залежить те, наскільки захищеними вони будуть.

Такі тренінги може організувати адміністрація медичного закладу або обласний центр громадського здоров'я. Нагадати:

• як, коли і який захист потрібно одягати;
• як запобігти самозабрудненню;
• як правильно утилізувати або дезінфікувати засоби захисту.

Для цього мають бути розроблені і встановлені відповідні правила і процедури.

Також варто розробити та дотримуватися чіткого алгоритму дій при контактуванні з пацієнтами: тими, що приходять на прийом до сімейного лікаря, і тими, кого госпіталізують із симптомами.

Доцільно розмістити візуальні матеріали (знаки, плакати) біля входу в лікарню та у стратегічних місцях (наприклад, у зоні очікування, ліфтах, кафетеріях).

Ці плакати мають містити рекомендації для медичних працівників та пацієнтів щодо того, як правильно дотримуватися гігієни рук, дихання та етикету кашлю, а також як безпечно одягати та знімати маску чи респіратор.

Закладам варто подбати про повний цикл видачі, заміни, збору та утилізації ЗІЗ. Неправильно користуватися засобами захисту — це майже так само, як не мати їх взагалі.

Культурне питання

В Україні навіть від фахових лікарів можна почути щось на кшталт: «Ці одноразові вироби цілком можна використовувати 5−10 разів». Іноді ми приїздили до якогось медзакладу, і мені пропонували одягнути хірургічний халат… знятий з вішака біля входу, яким вже користувалися багато інших до цього. Одноразовий халат.

Бажання заощаджувати там, де це неприпустимо, має коріння з часів совка.

Сьогодні вже є можливість купувати товари та продукти. Речами можна і треба користуватися, а не зберігати їх на «чорний день» чи переживати, що їх прийдеться списувати.

Одноразові халати не треба прати, сушити і носити знов, їх треба утилізовувати.Речі не цінніші за здоров'я і життя.

Наприклад, в Нью-Йорку одна лікарня використовує близько 100 тисяч масок на день. В Україні з 1 по 15 квітня підприємства закупили 5,7 млн масок. При цьому йдеться про маски не лише для медиків, а й для всього цивільного населення.

Очевидно, що цього критично недостатньо для того, аби забезпечити навіть лише медичних працівників у 242 опорних лікарнях.

Нездорова економія може призвести до трагедій. Це питання безпеки та гідності — дбати про своє здоров'я та здоров'я своїх пацієнтів, вимагати достатню кількість засобів захисту, користуватися ними стільки, скільки потрібно.

Щоб змінити цю «культуру», потрібно постійно тренуватися. Проводити регулярні симуляції і тренування для медиків за участі місцевих управлінців. Це допоможе підкріпити розуміння важливості доступу до ЗІЗ та вміння їх застосовувати.

Для цього потрібно враховувати та закладати до бюджету фінансування не тільки на закупівлю засобів захисту, але також і на навчання медичних працівників. Інвестиції у людський капітал — це також те, на чому не варто заощаджувати.

Звісно, забезпечити медиків засобами індивідуального захисту — завдання управлінців і представників влади на різних рівнях. Вчасно закупити ЗІЗ в достатній кількості і належної якості. Без найменших спроб заробити на мутних тендерах, купуючи костюми за завищеними цінами.

Але вміння правильно використовувати ці засоби та, якщо потрібно, вимагати респіратори, костюми та маски — також відповідальність медичних працівників. Коли ви бачите, що головний лікар чи хто-небудь інший бреше про вашу забезпеченість, не мовчіть. Це питання життя і смерті.

Джерело