Скільки коштує ПриватБанк? 

Як покупці оцінюють вартість банку? Так само, як вартість будь-якого підприємства. Зокрема, вивчають балансовий звіт за кілька останніх років. Припустимо, банк генерує прибуток у один мільярд доларів на рік, як про це говорить його керівництво. Тоді покупець вирішує за скільки років планує відшкодувати заплачені за банк гроші.

Припустимо, він вважає, що відшкодування за 8 років його влаштовує. Тоді пропонує за банк 8 мільярдів доларів. Якщо ніякий інший покупець не пропонує більше, вартість банку становить 8 мільярдів доларів. Це спрощена картина, бо покупець бере до уваги багато інших чинників, що збільшують або зменшують ризики.

Коли банк був націоналізований, головою правління став чеський громадянин Петр Крумханзл. З самого початку було зрозуміло, що уряд України не має наміру довго бути власником Привату і збирається його продати, як тільки станеться нагода. По суті, Крумханзл прийшов підготувати банк до продажу.

Перш ніж виставити банк на продаж, Крумханзл забажав, щоб попередні власники, до яких належить, зокрема, Коломойський, повернули ПриватБанку 5,5 мільярда доларів. Ці 5,5 мільярдіа вніс уряд, коли викупив ПриватБанк за 1 гривню.

Отже, якщо Крумханзл відсудить у Коломойського 5,5 мільярда, а потім продасть ПриватБанк ще за 8 мільярдів, то до бюджету держави додасться 13,5 мільярда доларів, а Коломойський збанкрутує.

Верховна Рада на позачерговому засіданні 30 березня

прийняла у першому читанні «антиколомойський» закон

за No2571-д. Прем'єр-міністр Денис Шмигаль подавав версію закону No3620. Натомість Верховна Рада прийняла проект, який підготував голова комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев. Обидва закони мають по 53 сторінки майже ідентичного тексту, знайти відмінності для стороннього читача є нелегким та невдячним завданням. Але беручи до уваги, що за проєкт від уряду Юлія Тимошенко була готова голосувати, а за проєкт голови комітету ні, логічно припустити, що відмінності існують. І стосуються вони не ПриватБанку, а інших банків, що були виведені з ринку і їхня ринкова вартість наразі дорівнює нулю. Декотрі з цих банків були наближені до «Батьківщини», і тому становлять інтерес для Юлії Володимирівни. Своя сорочка ближча до тіла.

Чи вирішує цей закон суть конфлікту між урядом та Коломойським? Навряд чи. Бо уряд стоїть на позиції, що гроші, які уряд може виручити за продаж ПриватБанку, до Коломойського не мають жодного стосунку. У такому разі Коломойський має повернути всі 5,5 мільярда доларів, які уряд нарахував як нестачу на момент націоналізації.

Але і Коломойський мав би всіляко сприяти уряду продати банк за таку високу ціну, на яку натякає Крумханзл. Бо якщо у нього не було попередньої угоди з урядом, що прибуток від продажу ділиться між ним та державою, то це його провина. Мав би заключити таку угоду з урядом у грудні 2016 року. Хоча б у вигляді протоколу про наміри. Якщо ж такої угоди, — усної чи письмової, — не було, Коломойський може розраховувати максимум на те, що з продажної ціни Приватбанку відмінусують ті 5,5 мільярда, які вніс уряд.

Закон 2571-д також стосується сотні банків, що наробили боргів на 200 мільярдів гривень. Це більш сумна історія, ніж з Приватом. Щоб і вовки були ситі, і вівці цілі, її вирішити неможливо. Тому 200 мільярдів гривень мають бути повернені до бюджету у інший спосіб. Колишнім власникам цих банків слід надати шанс. Вони можуть заключити з урядом угоду про повернення коштів протягом 15 років. Причому уряд у вигляді заохочення не нараховуватиме їм відсотків. І в разі дотримання угоди, вони звільняються від кримінальної відповідальності.

Це дозволить протягом 15 років мати постійні надходження до дохідної частини бюджету на загальну суму 200 мільярдів гривень. А власникам банків надасть змогу легально працювати і шанс розпочати нове життя. МВФ вітав би таке рішення зі значно більшим захопленням, ніж усякі «антиколомойські» закони.

Чому у нас такі рішення, що бережуть бюджет і дають шанс боржникам розпочати нове життя, не знаходять собі дорогу, натомість приймають закони, які можуть бути оскаржені у Конституційному Суді України?

Все тому, що великі промислово-фінансові угруповання розглядають бюджет держави як годівницю. Різноманітні дотації великому бізнесу виснажують бюджет. «Міцні донецькі господарники» завжди були чемпіонами з доїння бюджетних коштів. Але не тільки вони. Значна частина цих дотацій має бути скорочена. Для цього великий бізнес має навчитися існувати без державних дотацій. Інакше у бюджеті завжди будуть великі діри, і уряд буде жебрати або в МВФ, або в Росії.

І поки уряд буде жебрати, суверенітет Української держави буде під загрозою.