Передплатити

Кінець «світу без кордонів»

Китайські імператори вкладали величезні ресурси у побудову Великої стіни – кожен наступний все менше розумів, на біса це потрібно, чи не краще просто мати нормальне вишколене військо і патріотичне населення, готове дати відсіч загарбникам.

Для нас — це просто диво світу, за яке заплачено непомірну ціну. Так само стається зараз з намаганням побудувати комунізм чи рай в окремій країні чи на континенті, сплавивши усі шкідливі виробництва в країни третього світу, і при тому підмінювати поняття етики ліберальними цінностями. Глобалізація, мультикультурність, толерантність, політкоректність — всі ці камені новітньої стіни зараз овіває смертоносний вірусний вітер, завиваючи у безлюдді карантину. І нема іншого притулку для зляканої людини, як стіни рідної домівки. Ні статус, ні гроші, ні дива фармацевтики не здатні зупинити хворобу. Тільки самоізоляція цілих держав від інших. З вірусом борються, а не домовляються. І з цим, і значно небезпечнішим — кремлівським, який ще раніше інфікував Європу. В кордоні України вже 6 років діра, яку можна було ліквідувати зусиллями нашої влади і цілого світу, уникнувши багатотисячних жертв. Натомість з вірусом домовлялися, торгувалися, штовхаючи владу до державної зради, і ми вже фактично стоїмо на краю прірви, загрожені двома вірусами одночасно. Наслідки цього незмінно однакові: виживуть сильніші.

Але я думаю, що на руїнах старого світу врешті виживуть шляхетні, ті, на чиєму боці правда. «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля». Бо у Всесвіті кожне життя священне, а в колгоспі Орвелла — є рівні, а є рівніші. Світ давно вже живе в колгоспі Орвелла, просто в Москві брешуть одне, в Парижі інше, у Вашингтоні теж інше, як і в Києві чи Пекіні. Бути щасливим коштом інших суперечить Божественній природі людини. Ми або люди, або худоба. Проміжний стан — це мутація, страшна помилка, яку доведеться виправляти як не тепер, то згодом. Медицина, цілком залежна від фармацевтичної мафії, економіка, залежна від олігархів, політика на повідку великого капіталу, культура, яка «зобов'язана» давати прибутки — всі ці камені теж овіває смертоносний вірусний вітер. Пандемія — це лише маленький дзвіночок, який нарешті почули, бо він по кожному з нас.

В своєму маленькому світі я теж помічаю зміни: повернення непозбувного совка. Аптекарі, продавці гастрономів, власники транспортних засобів — каліфи на годину. У них є те, що зараз у дефіциті. Тому чимало з них будуть зловживати своїм становищем, повернувши у наше середовище блат, зверхність і хамство. При працевлаштуванні блат не вдалось викорінити. А у всьому іншому, крім війни, рецидивів совка - ми з усім цивілізованим світом розділимо його долю.

Ще більше новин від «Високого Замку»?
Долучайтеся до нас у Telegram