Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

МВФ переграв Коломойського?

Існує безліч посад в уряді, на яких актори цирку шапіто можуть керувати і не завдавати великої шкоди державі.

Бо держава — це, у першу чергу, бюджет, який складається з дохідної та розхідної частин. Якщо ці частини більш-менш збігаються, то такій державі нічого не загрожує. Тоді навіть дресировані кошенятка пана Куклачова можуть обіймати певні міністерські посади, якщо у міністерстві працюють толкові заступники міністра.

В ідеалі дохідна та розхідна частини бюджету мають збігатися. Але оскільки живемо не в ідеальному світі, то нестача частини бюджету покривається випуском боргових зобов'язань. Втім, нестача має бути такою, щоби нажахані потенційні кредитори остаточно не повтікали геть.

Тому потрібно, щоб посади, безпосередньо пов'язані з плануванням бюджетних витрат та доходів, обіймали люди фахові. А виконанням бюджету керували люди розумні, при тому виховані з дитинства ставитися до державних фінансів так само ощадливо, як до власних.

На жаль, у нашій державі дефіцит не тільки бюджету, а й людей, що дбають про збереження України як держави. Навіть за критичних умов, що склалися через коронавірус, вони думають категоріями розпилу бюджету.

Через коронавірус у бюджеті держави бракує 200 мільярдів гривень, або за поточним курсом приблизно 6,7 мільярда євро. МВФ за певних умов погоджується надати такий кредит. Це також відкриє доступ до кредитів інших міжнародних кредиторів ще на 1 мільярд доларів.

Пікантною особливістю є те, що МВФ погоджується кредитувати безпосередньо уряд, а не відправляє увесь кредит у резерв Нацбанку України. Ця особливість полегшує дерибан бюджету, і всі старожили політичного бомонду раптово прокинулися від летаргічного сну.

Щоб дістати змогу скористатися кредитом від МВФ, треба проголосувати проект закону 3260, який оголосили «антиколомойським», хоча насправді він є компромісом між урядом та олігархом. Закон може стати «антиколомойським» лише за певних обставин.

Цей закон передбачає: власники збанкрутілих чи націоналізованих банків можуть отримати компенсацію, якщо доведуть у суді, що на момент ліквідації або націоналізації їхній банк коштував більше, ніж 1 гривню. Власники ліквідованих банків цього довести не зможуть, не зможуть навіть довести, що надане їм рефінансування Нацбанком України вони не вкрали. Нагадаю, загальна нестача у ліквідованих банках становила 200 мільярдів гривень.

З Приватом ситуація інша. Хоча нестача у банку становила 155 мільярдів гривень, його вартість на момент націоналізації була більшою, ніж внесені урядом кошти. Принаймні, так стверджує Коломойський. І має всі підстави це довести. Бо якщо уряд, як теперішній власник Привату, продасть його за суму більшу, ніж 155 мільярдів гривень (що дорівнювало на момент націоналізації приблизно 5,5 мільярда доларів), то Коломойський матиме підстави сказати, що на момент націоналізації він коштував приблизно стільки ж. А якщо уряду пощастить продати банк не за 5,5 мільярда, а за 10 мільярдів доларів, то Коломойський може сказати, що уряд його просто надурив. Бо взяв банк за 1 гривню, доклав 5,5 мільярда доларів і продав за 10 мільярдів. Отже, дістав 4,5 мільярда доларів прибутку і не поділився з колишнім власником.

У цьому суть конфлікту Коломойського з урядом. Коломойський зовсім не збирається забирати банк назад, бо тоді прийдеться повертати 5,5 мільярда доларів, які вніс уряд, плюс рефінансування, яке надав Нацбанк. Таких грошей у Коломойського немає, та воно йому й не потрібно. Він через суд затримує можливість продати банк. Тому що знає: після того, як уряд продасть банк, виручені кошти швидко зникнуть, як у чорній дірі Всесвіту. Тоді його шанси щось отримати від уряду як компенсацію дорівнюватимуть нулю.

Закон 3260 намагається розблокувати продаж ПриватБанку і водночас залишити Коломойському можливість щось відшкодувати через суд за чітко встановленою формулою. Ідея непогана. Вона дає можливість урядові не тільки отримати кошти для бюджету через продаж ПриватБанку, але й кредит на 8 мільярдів від МВФ та ще додаткові кредити від інших інституцій.

Коломойський не дуже вірить, що в разі ухвалення цього закону у його первісному вигляді, від отримає від уряду якусь частку прибутку з продажу ПриватБанку. Тому пропонує поправки до закону. Але для їх прийняття треба мати блокуючу кількість голосів у Верховній Раді.

Здається, своєю згодою дати кредит безпосередньо уряду, а не до резерву Нацбанку, МВФ переграв Ігора Валерійовича, і проект закону назбирає 226 голосів. Тому що зголоднілі політичні сили усіх напрямів побачили для себе можливість щось відкусити від пирога нових кредитів МВФ.

Цю психологічну ситуацію найкраще описав Володимир Висоцький у одній із своїх пісень:

«Провідник, відчувши п'янку, вивертався на пупі.»

Так і наші політичні партії. І беручи до уваги наші реалії, цей закон дійсно може стати «антиколомойським» у тому розумінні, що Ігор Валерійович так ніколи і не дістане якесь відшкодування від уряду, навіть якщо і виграє у суді.

Схожі новини