З шантажем погоджуватися не обов'язково
Ізраїльський прем'єр-міністр Беньямін Нетаньяху особисто зустрів свою співвітчизницю Нааму Іссахар в московському аеропорту Шереметьєво
Для Нетаньяху звільнення ізраїльської громадянки, яку в Росії засудили до семи з половиною років ув'язнення, має важливе значення і як для голови уряду, і як для політика, який готується до «чергових позачергових"виборів до парламенту єврейської держави.
І не менш важливе значення це звільнення має для ізраїльського суспільства. Журналісти навіть порівнюють звільнення Наами із звільненням заручників в угандійському аеропорту Ентеббе — легендарною спеціальною операцією, під час якої загинув її керівник, старший брат прем'єра Нетаньяху Йонатан. Тому що ані в кого в Ізраїлі немає сумнівів: Наама була саме заручницею російського режиму.
Путін хотів отримати за ізраїльтянку російського хакера Олексія Буркова, якого в США підозрюють у причетності до цілого ряду злочинів в банківській сфері. Росії «чомусь"дуже важливо було, щоб хакер повернувся до Москви. Чинився безпрецедентний тиск і на уряд Ізраїлю, і на родичів Наами. Тиск, який практично нічим не був прихований. Деякі друзі хакера посилали листи родичам і попереджали: якщо Буркова не видадуть, Наама не допоможуть ніякі адвокати.
Так і сталося, тільки Ізраїль не «прогнувся"під Кремль, видав хакера американцям. МЗС Росії виступило з гнівною заявою, в якій говорилося, що «такі дії підривають конструктивні партнерські відносини, які в останні роки динамічно розвиваються між Росією та Ізраїлем». Нааму засудили до семи років.
І, тим не менш, сьогодні звільнили. Так, вона провела у в'язниці три зайві місяці. Так, Нетаньяху довелося шукати інший варіант обміну для Путіна — стверджують, що він зацікавив кремлівського гешефтмахера передачею Росії Олександрівського подвір'я, на яке давно поклали око жадібні чекісти. Але, тим не менше, Ізраїлю не довелося приймати рішень, які позначилися б на національних інтересах країни і погіршили б стосунки Єрусалиму і Вашингтону.
У Києві — коли погоджувалися з російським шантажем і віддали Путіну Володимира Цемаха і «беркутівців», керувалися зовсім іншою парадигмою. Коли керівнику країни важливий миттєвий успіх, а не довгострокові національні інтереси, такий лідер стає іграшкою в руках кремлівських шантажистів.
