Вбивця, звільнений без суду - це запрошення до нових убивств

Хуцпа 80-го левела - це говорити про "усвідомлення цінності людського життя", віддаючи замовникові вбивства - непокараних убивць. Тобто, це вже не брехня в звичайному розумінні - а якась порнографія духа в особливо жорсткій формі.

Усвідомлення цінности людського життя з'являється в людстві там і тоді, де з'являється табу на вбивство. Навіть в архаїчному родоплемінному соціумі за вбивство належиться суд не тільки тому, що родичі жертви жадають помсти, — а насамперед тому, що таким чином суспільство демонструє всім сущим і прийдешнім, що воно «свідоме цінности людського життя»: свідоме того, що «кров людська — не водиця, проливати не годиться» © (і кожен цивілізований народ має в своїй мові збережені аналоги цій формулі).

Вбивця ж, звільнений без суду, — ознака домінування зовсім інших цінностей, відверте рекрутське запрошення для нових охочих: «Убивайте, шлях вільний!» (в нашому випадку — «За х@хлов ничего не будет!»)

(Ба більше — тепер пролита вбивцями кров ляже своїм тягарем ще й на тих, кого буде звільнено коштом їхнього непокарання: така-от класично-мафіозна «пов'язка кров'ю». Тому що карма, як відомо, — сука, а кров — таки не водиця, і за переступ «основного закону метафізики» обов'язково приходить відплата, рано чи пізно. «Вимінюючи» в терориста наловлених бранців на непокараних злочинців, злочин тим самим аж ніяк не анулюють — це фізично неможливо! — а тільки «розмазують» на більшу кількість народу: переводять невинних — у мимовільні співучасники).

Ну, а все разом — це акт колективного, всією країною, ставання навколішки перед державою-терористом, схиляння голови і покірне визнання ГУЛАГівського принципу: «Кто сильный, тот и прав». Welcome to hell.

Тому те, що відбувається зараз — це фактично плебісцит: поділ на тих, хто згоден на ГУЛАГ, бо сподівається влаштуватись при кухні, — і тих, хто каже: «Ні, покидьки, йдіть туди самі».

Ось так усе насправді просто.

І середини тут — ні, немає…

Джерело