Брудна гра Авакова

Гарячкова активізація розслідування «справи Шеремета», оголошення підозр п’яти ймовірним організаторам та виконавцям резонансного вбивства журналіста у липні 2016 року, серед яких – добробати і волонтери, свідчить про те, що у Парижі між господарем Кремля та Зеленським таки були таємні домовленості.

Схоже, маячня Путіна про ймовірну «донбаську Сребреніцу» стала стартовим пострілом для виконання певного плану, метою якого є дискредитація добровольчого і волонтерського руху. Саме на ньому фактично базується майже шестирічна опірність України перед російською агресією. Саме цей рух став дріжджами, на яких зросла сучасна українська армія.

Путінський меседж про «радикалів», з якими, мовляв, не може дати ради Зеленський, став шансом для міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Єдиний з «попередників», він втримав за собою ключову посаду у «зеленій команді», зобов’язавшись служити вірою та правдою. Вочевидь, у цьому зобов’язанні міститься і ще одна складова, — виконувати найбруднішу роботу.

Утім, це надто простий висновок, зважаючи на персону Авакова. Амбіції керівника МВС сягають масштабніших обширів. Владними коридорами віддавна гуляли чутки про те, що Арсен Борисович не проти стати першим віце-прем'єром (зі збереженням крісла очільника МВС). Але останнім часом його кандидатуру всерйоз розглядають як заміну непрофесійному і несистемному Олексієві Гончаруку.

Аваков ретельно розрахував таймінг для реалізації своєї мрії. Зараз у політичній верхівці країні прогнозовано загострився конфлікт між ставлениками різних олігархів.

Аваков, судячи з усього, поставив на Коломойського. За останніми інсайдами, разом зі скандальним ексвласником ПриватБанку вони зуміли сформувати у Верховній Раді групу з 80−90 нардепів, які лише чекають сигналу, аби вийти з монобільшості і стати окремою фракцією. Мабуть, сценаристи цієї гри відвели для її реалізації трішки більше часу — до весни. Бо саме тоді, після важкої зими, високих тарифів, заморожених пенсій та зарплат уряд Гончарука стане повноцінним банкротом. І в парламенті знайдеться достатня кількість голосів за його відставку.

Саме через чотири місяці учасники «нормандського саміту» запланували нову зустріч, на якій синхронізовуватимуть подальші дії щодо «умиротворення» України.

Для цього Зеленському з Аваковим слід спочатку «умиротворити» найактивнішу, найімпульсивнішу частину суспільства, яка готова реагувати на будь-який капітулянтський дрейф влади: добробатів і волонтерів. Але є один суттєвий нюанс, і у цьому полягає парадокс «викриттів», що їх запропонували організатори фарсу під назвою «розкриття справи Шеремета». Вони в один голос стверджують, що вибух авто і смерть журналіста мали на меті дестабілізувати країну. Тоді цього не сталося… А ось провокація з арештами та обшуками у запідозрених цілком здатна завершитися спротивом, некерованою стихією вулиці, і, Боже борони, громадянським конфліктом.

Не забуваймо, Авакову таки вдалося осідлати частину добробатів, зокрема знаних своєю брудною роботою «Національних дружин» та «Національного корпусу». Під час президентської виборчої кампанії вони довели, що здатні добре імітувати «народне обурення», кидаючи в опонентів плюшевих поросяток. Вони цілком спроможні і маргіналізувати, відтіснити з майданів притомну частину опозиційно налаштованих громадян, тих же атошників, волонтерів, які, вочевидь, не здадуть своїх побратимів, запроторених за ґрати.

Арсен Борисович врахував і ще один аспект, зважившись на пресинг активної спільноти. Навіть якщо затриманих у «справі Шеремета» кинуть за ґрати, а суд над ними буде фарсом через брак доказів, несуразність логічних зв’язків, та навіть відвертим ґлумом над фемідою, вони не зможуть розраховувати на симпатії за кордоном. Російська пропаганда, не без мовчазної згоди чинної української влади, створила у західного обивателя стійке уявлення про добровольців (особливо, з «Азова») як про радикалів, фашистів, різунів. Пригадуєте звернення 40 американських конгресменів, що вимагали визнати це формування терористами? Тож навряд чи європейські та американські правозахисники у «білих рукавичках» скажуть слово на захист цих людей. У їхніх мізках вже вгніздився путінський натяк на «сребреніцу» як втілення жаху і комплексу провини «демократичного цивілізованого суспільства» за боснійську різню.

Чи хтось запитав «розслідувачів» «справи Шеремета» та міністра внутрішніх справ про низку інших цікавих речей?

Слідчі натякають, що їм достеменно відомо, хто з влади чинив опір просуванню «справи Шеремета». Слід думати, знову йдеться про «попередників». Тоді логічно було б поміркувати, що у той час робив Арсен Борисович? Чому, сидячи у фотелі, який займає і досі, перебуваючи у курсі всіх справ, не заявив публічно про «підлі наміри» перешкодити своїм підлеглим? Знання про злочин (а перешкоджання слідству таким і є) і мовчання про це знання, та ще й з боку високопосадовця, — хіба не злочин?

Зопалу оприлюднена статистика прослуховувань телефонних розмов, здійснених під час пошуку організаторів та виконавців вбивства журналіста (а, якщо вірити спікерам спецбрифінгу, таких прослуховувань було 80 мільйонів!) породжує логічне запитання: чи направду маємо демократичну країну? Чи десятки мільйонів негласних втручань в особисте життя громадян підкріплені судовими санкціями на такі слідчі дії? Хай би показали бодай мільйон судових рішень, — і питання знято. Підозрюю, таких немає. І, мабуть, не буде…

Не знаю, чи участь у брифінгу Зеленського була його особистою ініціативою. Можливо, зважаючи на любов гаранта до публічності і овацій. Але це виглядало, щонайменше, як тиск на слідство. Аваков у цій ситуації зумів зафіксувати у суспільній свідомості колективну відповідальність влади — від першої особи до найдрібнішого «опера», — за всі наслідки цієї сумнівної спецоперації.

Чомусь у мене при цьому виникла стійка аналогія з сумновідомим генералом, ексміністром МВС часів Кучми Юрієм Кравченком. Він діяв зі своїм патроном за схожою схемою…