Між демократами і республіканцями Зеленський обирає... Трампа
До президентських виборів у Сполучених Штатах залишається трохи більше року, а пристрасті вже вирують.
Першими в атаку пішли демократи, які вирішили висловити недовіру президенту у нижній палаті Конгресу, де мають більшість. Відсторонити президента від посади вони не зможуть, бо для цього потрібна згода вищої палати — Сенату. В Сенаті республіканці мають більшість, тому відсторонення від посади президента малоймовірне, навіть якби потребувалася проста більшість голосів. А закон вимає дві третини. Але якщо демократам вдасться провести рішення про імпічмент у нижній палаті, це зашкодить новій президенській кампанії Трампа, бо що ж то за кандидат, який отримав імпічмент і ледь не був відсторонений від посади?
Українці могли би запастися попкорном та з комфортом спостерігати цей матч, якби підставою для імпічменту не обрали розмову між президентами США та України.
В історії Сполучених Штатів після Другої світової війни були лише дві спроби у Конгресі відсторонити президента від посади. Але обидві стосувалися президентів, які перебували на посаді другий термін і не могли переобиратися іще раз. Цим відрізняється нинішня спроба імпічменту. У січні 1999 року Сенат Конгресу США ледь не позбавив президента Клінтона посади через сумніви щодо його «приватної гігієни», яка призвела до звинувачень у брехні та перешкоджанні слідству. А у 1974 році таки змусили до відставки президента Ніксона через порушення правил політичної гри, що теж призвело до перешкоджання слідству. Імпічмент — це завжди питання дотримання президентом певних норм під час перебування на посаді.
Президент Ніксон у 1974 році добровільно пішов у відставку, коли стало зрозумілим, що для імпічменту є достатня кількість голосів у Сенаті. Але провина президента-республіканця була дійсно важкою, бо доведено, що він свідомо перешкоджав слідству у справі про встановлення прослуховуючої апаратури у штабі демократів під час президентських виборів. Ніяких вагомих пояснень, які би могли виправдати дії президента, Річард Ніксон представити не міг.
Зараз ситуація інша. Демократи хочуть довести, що у розмові з президентом Зеленським президент Трамп наполягав на видачі компромату на вірогідного кандидата від демократів — Джо Байдена. І саме для цього він затримав грошову допомогу Україні, яку виділив Конгрес. Але для затримки допомоги була на час розмови і друга підстава — продаж Китаю запоріжського заводу Мотор-Січ, що призвело би до передачі Китаю чутливих українських авіаційних технологій. А це завдає потенційної шкоди США, і тому президент Трамп мав право затримати виплату допомоги, захищаючи інтереси своєї країни.
Президент Зеленський опинився у ситуації, коли будь-яке свідчення з його боку є вкрай небезпечним для українсько-американських відносин. Бо Україні потрібна двопартійна підтримка у Конгресі, щоби діставати допомогу, яка йде на посилення обороноздатності України.
І що б президент Зеленський не сказав у цій ситуації, воно не сподобається або республіканцям, або демократам.
Пристрасті у Палаті представників розгоряються, і тому краще висловитись зараз, а не у той момент, коли вони вже частково позбавляють людей розуму. Тоді вже точно будь-яке свідчення президента Зеленського розсварить Україну або з республіканцями, або з демократами.
Тому президент Зеленський терміново скликає журналістський марафон, у ході якого серед десятків інших запитань дає відповідь і на питання, чи тиснув президент Трамп на президента Зеленського. Чи прохання щодо можливого компромату на Байдена не було пов'язане з відтермінуванням надання коштів, які виділив Конгрес. Бо якщо він просто цікавився, як йде розслідування щодо компанії Бурісма, без погрози позбавити допомоги — це не є підставою для імпічменту. Президент Зеленський вирішив стати на бік республіканців, бо це єдина можливість зберегти підтримку обох партій: і республіканської, і демократичної. Звісно, демократи будуть невдоволеними, але, принаймні, на цій стадії кипіння пристрастей у Конгресі вони здатні зрозуміти мотивацію уряду України.
Україна могла би сказати наступне членам Конгресу: «Шановні пані та панове! Змилуйтесь над Україною та знайдіть собі якусь іншу тему для з'ясовування своїх міжпартійних стосунків. У нас багато своїх важких та невідкладних проблем. Ми ніяким чином не хочемо, щоби нас залучали у міжпартійну боротьбу, пов'язану з наступними президентськими виборами у США. Ми цінуємо двопартійну підтримку Конгресу, який один тільки і надає нам реальну допомогу та натхнення протистояти значно сильнішому від нас агресорові. Ми хочемо зберегти цю підтримку за будь-яку ціну і за будь-яких обставин. Це наша найкраща надія захистити незалежність, яка є нашою головною метою. І ми вважаємо, що наша незалежність вигідна і Сполученим Штатам, незалежно від того, хто буде наступним президентом, або яка партія дістане більшість місць у Конгресі. Ми щиро переконані, що Сполучені Штати Америки є нашим головним стратегічним партнером».
Немає значення, чи президент Зеленський сам дійде такої думки, чи його радники разом з усіма, у тому числі опозиційними силами,
що стоять на позиціях державної незалежності, підкажуть як слід поводитися. Якщо би Демократична партія та Республіканська партія були двома різними державами, то правильна позиція полягала би у тому, щоби зробити між ними вибір, навіть ризикуючи не вгадати. Чому це так, пояснював ще легат Риму у другому столітті до Різдва Христового, виступаючи у Раді ахеян. Він закликав їх не дотримуватися нейтралітету, а підтримати Рим у війні з потужним царем Антіохом. «Якщо ви не зробите вибір, а залишитеся нейтральними, то це буде найгіршим для вас рішенням, бо станете здобиччю переможця».
У нашому ж випадку шукаємо підтримки Конгресу США, тобто двопартійної підтримки як республіканської, так і демократичної партії. Тому основне завдання дипломатії полягає у тому, щоб фактор України у міжпартійних суперечках у Конгресі США зняти з порядку денного.
