Путін добивається "боснійського сценарію" для України

Ситуацію на Донбасі неможливо "заморозити" ще більше, ніж це вже було за попередньої української влади

«Кіпрського варіанту» (про який побіжно згадував міністр закордонних справ Вадим Пристайко на ICTV) в нас не буде і не може бути.

Поясню, чому.

«Кіпрський варіант» — це «глибока заморозка» конфлікту зі збереженням статус-кво. Цей варіант передбачає, що обидві (чи всі) сторони конфлікту відмовляються грати на його подальше загострення і приймають наявне протистояння як тимчасово терпимий для них статус.

У нас таке неможливо насамперед тому, що метою Росії є не стабілізація анклаву на Сході України, а повернення всієї України під російський контроль.

Ба більше: наскільки цю ситуацію можна було «заморозити», її якраз і заморозили у 2017−2018 роках. Але це не влаштувало нинішнє керівництво країни, яке саме й ініціювало дипломатичну «розморозку» протистояння. Втім, діючи з позицій не сильної, а слабшої сторони, що в принципі алогічно.

Додам, що в нас також неможливі «придністровський варіант» і «абхазський» або «південноосетинський». Адже Придністров'я «заморожене» головним чином через відсутність його кордону з Росією (тому наявних там російських сил вистачає для блокування будь-яких силових дій з боку Молдови, але не більше), а дві невизнані республіки на території Грузії можна стабілізувати як етнічні квазідержавні утворення. На Донбасі ж є прозорий кордон з Росією, але немає народу «донбасян», які хотіли б самовизначення окремо від і України, і бодай формально від Росії. У це Росія вже гралася, і цю гру ми вже проїхали — на неї не купився ніхто, включно з пересічними мешканцями Донбасу. Ще й тому про жодну стабілізацію цієї ситуації у цілком «замороженому» стані («кіпрський варіант») не йшлося і не йдеться.

Натомість «боснійський варіант» — тобто, знерухомлення України в цілому через те, що одна чи кілька її складових паралізують будь-які спільні рухи — є цілком реальним сценарієм програшу України у цьому протистоянні. Саме цього Путін і добивався невпинно, принаймні від 2015 року.

Підсумую.

1. Враховуючи цілі, які ставить перед собою Росію, ситуацію на Донбасі неможливо «заморозити» ще більше, ніж це вже було за попередньої української влади. Росія тут буде постійно підтискати, загрожувати захопленням нових територій, класти наших бійців снайперським вогнем — словом, використовувати «тактику тисячі порізів». Саме для цього їй і потрібні ці території, допоки вона не має шансів здобути натомість щось більше.

2. Відповідно, будь-яка «розморозка» ситуації на Донбасі може бути вигідна лише Росії — як крок убік «боснійського варіанту».

3. У перспективі, ми:

— або повернемося до ситуації 2017−2018 років, але на гірших умовах і з більшою деморалізацією українського війська;

— або будемо «розмінювати» цю ситуацію на «мир на боснійських умовах»;

— або, просунувшись другим шляхом, спровокуємо низку спонтанних «гарячих» протистоянь всередині країни між прибічниками проукраїнських і проросійських поглядів, що дасть змогу Росії ввести на ще інші частини території України війська «для захисту російськомовного населення».

Четвертого і кращого варіанту я наразі не бачу.

Джерело