Зеленський не великий хитрун, а клієнт досвідченого чекіста Путіна

Відеозвернення, в якому президент Зеленський намагався пояснити рішення Києва про імплементацію «формули Штайнмаєра», знову продемонструвало — очільник держави продовжує жити у власному світі, який не має нічого спільного з реальністю.

Зеленський стверджує, що імплементація «формули Штайнмаєра» була необхідна виключно для того, щоб розблокувати зустріч в «нормандському форматі». Але одночасно він не пояснює ані нам, ані самому собі, навіщо йому так необхідна ця зустріч чотирьох лідерів. Або — якщо вже бути зовсім точним — зустріч з Володимиром Путіним. Що саме має відбутися на цій зустрічі, що Зеленський так до неї прагне? А якщо немає ніякого конкретного результату, то навіщо її проводити?

У цьому сенсі Володимир Путін, який говорить про можливість проведення зустрічі лише в разі досягнення на ній конкретного результату, виглядає куди більш логічним, ніж Зеленський. Тому що Путін себе не обманює. Путін хоче примусити Зеленського до нових і нових поступок. І врешті-решт — до тієї самої капітуляції, про яку вчора говорив по Російському телебаченню «глава ДНР» Пушилін. І поки у нього все виходить — видача Цемаха, «формула Штайнмаєра». Що далі? Прямі переговори з маріонетками Кремля під виглядом консультацій з «українським суспільством»?

Втім, я зовсім не стверджую, що Володимир Зеленський піде на такі поступки. Цілком можливо, що в українського президента дійсно є «червоні лінії», які він не хоче — або боїться — перетинати. І ці «червоні лінії» пов'язані з неможливістю проведення виборів на окупованих територіях в присутності російських військ і без забезпечення повноцінних умов для такого проведення — українське законодавство, українські партії, українські медіа, безпеку громадян, умови для голосування біженців і таке інше. Але у Путіна на ці вибори зовсім інші погляди і зовсім інші плани. І чим більше Зеленський говорить про свої «червоні лінії», тим менше у нього можливостей «домовитися» з Кремлем. З Путіним можна домовлятися тільки на умовах Путіна.

Зеленський може переслідувати інші цілі, в яких, втім, теж немає нічого нового — продемонструвати свою миролюбність західним партнерам, виманити Путіна на зустріч, щоб показати: він виконує всі умови російського колеги, а той виступає з неприйнятними вимогами. Але Путіну не так складно розкусити цю дитячу хитрість — тим більше, що Зеленський ділиться нею на всіх «закритих» зустрічах, стенограму яких мають навіть школярі, не те що російські спецслужби. Кремль тепер буде відсувати терміни проведення зустрічі в «нормандському форматі», висуваючи нові й нові вимоги. А Макрон буде скаженіти, що зустрічі не виходить і тиснути на Зеленського. А Зеленський буде хвилюватися, що ніяк не вдається виманити Путіна на зустріч і обхитрити його і буде йти на нові і нові поступки, здійснювати нові і нові помилки. А Путін буде потішатися — бо все це дійсно дуже смішно, якщо дивитися з Кремля. Кумедно, я б сказав.

Зеленському варто зрозуміти, що він — не великий хитрун, який завтра обдурить Путіна і всіх інших, а просто клієнт досвідченого чекіста, який використовує його его для знищення України. Йому варто прислухатися до логіки тих, хто збирається біля його офісу і вимагає зупинити капітуляцію. Прислухатися просто тому, що ці люди можуть бути значно більшими реалістами, ніж він сам і його оточення. Тому, що вони вже проходили всі ці «курси миролюбності» і спроби обдурити Путіна у 2014−2016 роках, тоді, коли Зеленський і його друзі політикою не цікавилися.

Рейтинг — це ще не розум. Це просто підтримка неосвіченого, наївного і далекого від розуміння реалій населення, яке завтра може захопитися новим кумиром. Як дитина захоплюється новою іграшкою, коли стара йому набридає. Цю воду в решеті довго не втримаєш. Зеленському пора перестати думати про рейтинги і почати думати про Україну.

Звичайно, якщо доля цієї країни цікавить його більше, ніж соціологія.

Джерело