"Формула Штайнмаєра" ускладнює повернення Криму
Чим більшою буде готовність Києва до розмов з яким-небудь Пушиліним, тим більша ймовірність, що в майбутньому від України вимагатимуть розмови з яким-небудь Аксьоновим
Імплементація українською делегацією в Мінську «формули Штайнмаєра» тільки на перший погляд не має прямого відношення до долі анексованого Росією півострова. Можна сказати навіть, що до Криму не має прямого відношення сам Мінський процес — адже його учасники говорять виключно про Донбас, а не про Крим.
Однак якщо поставитися до того, що відбувається як до частини процесу відновлення територіальної цілісності України, ми відразу ж побачимо, які ризики виникають для вирішення кримської проблеми.
Перший з цих ризиків — це готовність української сторони погоджуватися з російськими умовами. Адже ні для кого не секрет, що імплементація «формули Штайнмаєра» була насамперед російською умовою, без цього президент Росії Володимир Путін категорично не погоджувався на зустріч в «нормандському форматі», в проведенні якої так зацікавлений президент України Володимир Зеленський. І якщо в майбутньому — при Путіні або після нього — в Москві погодяться з самою можливістю обговорення кримського питання, то цілком можуть розраховувати, що українська влада і цього разу погодиться з попередніми умовами Кремля. Ну хоча б заради початку діалогу. Адже і «формулу Штайнмаєра» Київ схвалив, думаю, виключно заради того, щоб президент Зеленський зміг почати діалог з президентом Путіним.
Другий момент — це спроби Москви змусити Київ піти на прямі переговори з маріонетковою владою, яку створили на Донбасі після окупації цієї території. «Формула Штайнмаєра» прямо не передбачає такого діалогу, але Москва наполягає, що проведення будь-яких виборів потрібно погодити з владою «народних республік» — утворень, яких немає ні на політичній карті світу, ні навіть в Мінських угодах. Проте представники російських маріонеток на переговорах підписали «формулу» з особливою думкою, яка обумовлює необхідність узгодження виборів з ними. А міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров не так давно підкреслив, що без такого діалогу не може бути ніяких виборів.
Ми поки не знаємо, чи погодиться президент Зеленський з цим новим ультиматумом Москви. Однак хочу нагадати, що якщо «народних республік» Донбасу для Росії офіційно немає, то «Республіка Крим» у складі Російської Федерації є не просто офіційно, а конституційно. І Москва, думаю, завжди буде наполягати на діалозі Києва з владою цього «суб'єкта Російської Федерації» — хоч би які рішення приймали в Кремлі щодо діалогу по Криму. Чим більшою буде готовність Києва до розмов з яким-небудь Пушиліним, тим більша ймовірність, що в майбутньому від України вимагатимуть розмови з яким-небудь Аксьоновим. І так, звичайно ж, повної амністії для всіх учасників процесу анексії Криму. І так, визнання російського громадянства у всіх бажаючих (а можливо, і не бажаючих) жителів півострова — яким би не був його статус.
Третій момент — це пов'язування питань територіальної цілісності і національної безпеки з економічним співробітництвом. В оточенні президента Зеленського говорять про можливість так званої «великої угоди» між Москвою і Києвом, яка охопить не тільки питання вирішення кризи на Донбасі, але і питання енергетичної співпраці. Власне, такий підхід не новий, в Україні Віктора Януковича він був пов'язаний з Харківськими угодами, коли чергову знижку на поставки російського газу обміняли на продовження термінів базування Чорноморського флоту Росії в Криму.
Але і діалог по Криму теж можна обумовити — наприклад, відновленням постачання води на півострів або зняттям блокади Криму. При цьому діалог ще невідомо чим закінчиться. А вода вже буде. Це тим більш зручно, що такі односторонні поступки з боку Києва завжди можна буде пояснити «турботою про громадян», про тих самих «простих людей», які викликають незмінне співчуття як у Володимира Путіна, так і у Володимира Зеленського.
Найголовніше — це те, що в Кремлі, вважаю, зрозуміли, як потрібно розмовляти з українським президентом, як міняти поступки на можливість діалогу, як використовувати у впливі на Банкову західних лідерів… І цей інструментарій тиску і обіцянок можна буде задіяти, думаю, ще не раз — як по Донбасу, так і по Криму.
Переклад з російської
