Епоха політичної шпани
Поспішаю долучити вас, українці, до тієї радості, на межі ейфорії, яка ось уже третій день панує в Раші після так званого «рівноцінного обміну» ув’язненими
Різномасті, різнокаліберні, але рівнопродажні українофоби — журналюги, аналітики і політологи — захлинаються від щастя, обговорюючи нову миротворчу політичну перемогу пуйла, якого у них прийнято компанійськи-шанобливо називати Владімір Владімірічєм. У Раді по правах людини при президенті РФ «считают, что сегодняшнее событие показывает, что Владимир Зеленский и его окружение поняли, что конфронтация с Россией, начало которой было положено при бывшем президенте (Петре Порошенко), губительно для самой Украины» (МЗС РФ).(РИА «Новости»). «В отличие от своих предшественников, новая администрация В. Зеленского продемонстрировала здравый подход и готовность к компромиссам».
І сам Владімір Владіміріч, «мудрствуя лукаво», підсумував, що нарешті «процес отношеній между Украіной і Расєєй сдвінулся с мьортвой точкі». («Газета. РУ.»). Мовляв, він, пуйло, давно про це «мєчтав», але не міг. Бо барига Порошенко, очоливши фашистстьку хунту, думав тільки про те, як зробити бізнес «на крові». І тим перешкоджав зближенню двох братніх народів, які, якщо ближче приглянутися, взагалі є «аднім народом».
Владіміра Владіміріча спеціальною заявою підтримав наш комік і за сумісництвом президент. Цей бадьоро запевнив, що обмін — це тільки перший крок. «Ми домовились (
Виявляється, це не Владімір Владіміріч розпочав «цю жахливу війну», а Порошенко, і тепер миротворець Зєля візьме й припинить її. «Розмови будуть предметними, робота — потужною, без брехні», — на повному серйозі пригрозив не знати кому наш комік.
А що світ на все це?
Трамп, підвішенй на відомий наразі тільки йому і Пуйлу гачок: «Дуже хороші новини, можливо, перший гігантський крок до миру. Поздоровляю обидві країни!».
Макрон, який мріє стати в світовій політиці чимось значнішим, ніж дозволяє Бог, і болісно переживає невідповідність політичних амбіцій і наявної амуніції: «Це вирішальний крок у відновленні конструктивного діалогу».
«Обмін ув’язненими між Росією і Україною є знаком, який подає надії», — поділилася заповітним Меркель, палка прихильниця введення пуйлом в організм Фатерлянду потужної братньої газової труби, активізувавши цим розмови в рідній партії про зняття санкцій з Росії.
Не залишилися осторонь й посли країн «Великої сімки», в унісон зі своїми очільниками назвавши обмін «великим досягненням української влади».
Не обманюйтеся цією фарисейською радістю. Вона у них продиктована цілком прагматичним інтересом — у будь-який спосіб скинути з себе проблему України як жертви агресії. І для них не буде нічого страшного, якщо це піде на користь пуйлу, бандиту і терористу.
Раніше, докладаючи титанічних зусиль і сивіючи на очах, цій ганебній капітуляції протистояв п’ятий президент України Порошенко. Тепер одним рухом руки, у тупому дитячому захваті і відчутті безкарності все це зливає в унітаз наш шостий так званий през, а точніше, путінська «шістка».
Так, на жаль, великі політичні діячі відійшли у минуле. Настала епоха політичної шпани, серед якої наш комік-президент, міні-шпанюк, повзає таким маленьким-маленьким хробачком, якого може роздушити будь-хто. Навіть не навмисно, не зі зла, а просто з необережності.
Трамп не розуміє, що Америка з усіма своїми недоліками і внутрішньо-політичними суперечностями була потужним гарантом, почесним «вартовим псом» демократії і справедливості у світі. Він добровільно чи під невидимим для сторонніх очей впливом пуйла відмовляється від цієї ролі.
Меркель і Макрону газова труба і вигоди від бізнесу з Рашею настільки замилили політичне чуття, що в них ослаб навіть інстинкт самозбереження, останній захисний механізм, коли доля зводить тебе з хижаком.
Страшно, що весь цей політичний дріб’язок й далі претендує на якусь значну роль у світі, але не має для цього ні уміння, ні розуміння і, головне, покликання і благословіння.
З огляду на все це можна сказати, що ми є свідками і учасниками глобальної кризи демократії, і, що особливо страшно і небезпечно, кризи вироблених і усталених упродовж тисячоліть загальнолюдських цінностей.
Між тим у зв’язку зі славнозвісним обміном уже пішли перші тривожні сигнали з-за кордону. Генпрокурор Нідерландів Фред Вестербеке, очільник міжнародного розслідування катастрофи МН17, заявив, що у слідства з’явилася нова інформація, яка дозволяє змінити статус обміняного Цемаха зі свідка на підозрюваного. (Газета NRC Handelsblad). Одночасно «уряд Нідерландів глибоко шкодує, що цінний свідок у справі катастрофи МН17 переданий Росії українською стороною в рамках обміну ув’язненими».
Як глибоко доведеться пожалкувати про це ідіотське рішення Україні, наразі можна тільки здогадуватися. Так, ми не мали права видати Цемаха Нідерландам у дбайливі і чіпкі руки тамтешніх прокурорів, цього не дозволяє наша Конституція, тут Луценко правий. Але ми, не піддавшись на провокативну вимогу про обмін і залишивши терориста в Україні, могли б відвезти його у свій час у Міжнародний суд. Незалежно від того, знає він багато чи мало, уже сама його доставка, присутність і свідчення у суді, як члена рашенської терористичної групи, мали б для звинувачення винятково важливе значення. І тут — гоп! — наш, звихнутий на особистому піарі, комік своїм недолугим обміном вибив цей козир з рук прокурорів і тієї частини світової спільноти, яка все-таки хоче покарати пуйла за міжнародний розбій.
І це ще не все з його дипломатичних «досягнень». Наш Вован, окрім усього іншого, фактично вивів друзяку Владіміра Владіміріча з-під санкцій за невиконання присуду Міжнародного трибуналу про звільнення полонених українських моряків. Більше того, допоміг приклеїти на хижий оскал свого нового корєша маску миротворця і гуманіста, повівшись на його категоричну вимогу включити моряків, уже звільнених міжнародним судом, у список обмінюваних. А звідси вже тільки один крок до омріяного зняття загальних санкцій.
Зрозуміло, що Раша «танцуєт і пойот». Як хотілося б і нам порадіти разом з ними! Справді, повернулися додому в’язні, повернулися страждальці до батьків, до дружин, до дітей!
Але саме життя, історичне геополітичне розташування України між цивілізованим світом і споконвічно агресивним людоїдським державним утворенням, яке може існувати тільки за рахунок поїдання сусідів, вже давно повинно було навчити довірливих і добрих хахлів — у нас не може бути спільної радості із сусідньою Рашею. Те, що для пуйла і Раші радість — для нас неволя і смерть. І навпаки, наша радість — смерть для пуйла.
Що ж, світ якось вибереться із ціннісної кризи, в яку його катастрофічно швидко втягує пуйло, заманюючи бізнесовими вигодами і одночасно лякаючи навмисно необережним поводженням з атомною бомбою. Немає сумніву, раніше чи пізніше в США з’явиться новий Рейган, поверне Раші назву імперії зла і зробить усе, щоб поховати її на цей раз навічно. А перед тим знайдеться й новий Черчілль, який знову опустить залізну завісу між Рашею і цивілізованим світом. І, дасть Бог, Україна цього разу буде не з азійського, а з європейського боку тієї рятівної завіси.
Справді, світ не пропаде.
А ось що буде з Україною у процесі глобальної ломки, якщо нею правитиме наділений абсолютною владою комік, страшно навіть подумати.
