Парад став жертвою виборів

Багато хто зі спостерігачів, які коментують рішення президента Володимира Зеленського про відмову від військового параду, порівнюють його з аналогічними рішеннями Віктора Януковича

Логіка в цьому, зрозуміло, є. Але це не прагнення бути спадкоємцем Януковича. Це спроба конкурувати з Януковичем. Тобто із наступниками Януковича з колишньої Партії Регіонів.

Передвиборчі рейтинги показують, що віртуальній партії нового президента буде не так вже й просто створити «монобільшість» у Верховній Раді. Але ж Зеленський і починав метушню з літніми виборами заради циєї «монобільшості». Тому що тільки її формування може зменшити залежність колишнього шоумена від акціонерів його політичного проекту. А ось коаліція з різними політичними силами — від «Опозиційної платформи» до «Батьківщини» — цю залежність збільшити.

Не є таємницею, що величезна частина електорату Зеленського в другому турі виборів — це жителі східних і південно-східних областей країни, серед яких — колишній електорат Партії Регіонів і сучасний електорат «Опозиційної платформи» і «Опозиційного блоку». Платформа Медведчука в останні тижні нарощує свій рейтинг не в останню чергу завдяки вмілим інформаційним провокаціям на кшталт того ж телемосту з Росією. І змушує Зеленського робити заяви, які можуть позбавити його партію підтримки проросійського електорату. А розширювати базу підтримки за рахунок проукраїнського електорату Зеленському не так вже й просто — за цей електорат бореться ціла група політичних сил, і нових, і старих.

Ось Зеленському й доводиться «посилати сигнали» тим, хто проголосував за нього в другому турі виборів голови держави, а на парламентських виборах збирається підтримати партію Бойка і Медведчука. Інша справа, що такі сигнали посилюють недовіру до президента з боку активної частини населення і закладають міни уповільненої дії під саму, і без того дуже хитку конструкцію нової влади — незалежно від того, хто переможе на виборах і сформує коаліцію і уряд. Але Зеленський, який ніколи не був активним учасником політичних і суспільних процесів у країні, явно недооцінює важливість громадської реакції і небезпеку протистояння з тими, хто не тільки ходить на вибори, а й виходить на вулиці.

І в цьому він дійсно дуже нагадує Януковича.

Джерело