Телетест на опірність

Пригадую, як на початку російсько-української війни, коли вже стало зрозуміло, що проект «Новоросія» приречений на провал, а українська армія, добровольці і волонтери чітко зафіксували лінію розмежування, якісь невідомі люди взялися влаштовувати скайп-конференції між регіонами України та тимчасово окупованими територіями. Мовляв, нам слід спілкуватися, адже трапилося якесь «непорозуміння», воно – минуще, а українцям слід жити у мирі…

Було зрозуміло, що ці «ентузіасти-миротворці» працюють з подачі Віктора Медведчука та його «Українського вибору». Затія провалилася після перших же спроб. Однак, як виявилося, її просто відклали у довгу шухляду, аби дочекатися слушної нагоди, витягнути звідти, струсити кількарічну пилюку і подати уже у вигляді телемостів між кремлівською пропагандистською машиною «Россия 1» і «українським» телеканалом Тараса Козака (права рука кума Путіна Медведчука) NewsОne.

Нагода трапилася з перемогою на президентських виборах Володимира Зеленського, якому, як мені видається, глибоко начхати і на війну, і на мир, і на Україну. Його виколупали із олігархічної заначки, прибрали зайвий совковий нафталін, розцяцькували яскравими і креативними картинками з соцмереж, і подали українській публіці як «нове» обличчя «слуги народу». З таким прикриттям сили реваншу розпочали безпрецедентну за масштабами спецоперацію з метою випробувати суспільство на опірність перед загрозою капітуляції України перед путінською Росією.

Безвольний президент-невіглас справді є зручним камуфляжем для справ значно ширшого масштабу, для стратегування феесбешних спецоперацій проти України, сценарії яких написані явно не авторкою реприз 95-кварталу Оленою Зеленською…

Хоча кілька спроб відвертого реваншу уже отримали рішучу відсіч громадянського суспільства. Портнов, який невтомно продукує «сенсаційні» судові позови проти екс-президента Порошенка, зухвало погрожує усім, хто чинить спротив наступу «вчорашніх», «зникненням», «тюрмою» тощо, дістав облизня після спроби повернутися на кафедру Шевченківського університету. Бажання кандидувати на парламентських виборах одіозних Андрія Клюєва, Рената Кузьміна, Анатолія Шарія теж завершилося пшиком — не зважаючи на свавілля судів, активісти-державники домоглися вилучення зі списків цих токсичних українофобів. Урешті, NewsОne, зважаючи на масовану негативну реакцію суспільства, відмовився від своєї телепропагандистської затії.

Та локальні перемоги проукраїнських сил, видається, лише додають азарту Медведчуку і Ко. Ледь не щодня з табору реваншистів долинають недвозначні меседжі про їхні справжні наміри. Керівник офісу президента Андрій Богдан пробує реакцію на відверто капітулянтські заяви про референдуми щодо війни та миру, про повернення російській мові статусу регіональної на Донбасі. Ігор Коломойський услід за своїм колишнім адвокатом йде далі, намагається заперечити агресивну війну Росії проти України, називаючи її внутрішнім громадянським конфліктом, розхвалює режим Януковича, за якого, мовляв, «усім було добре». Радник гаранта Данило Гетьманцев «гуманно» просуває ідею про відновлення водопостачання до окупованого Р Ф Криму.

Думаю, саме ці персонажі і планували «діалог» на «России 1» і NewsОne, аби одягти шати «миротворців» і продемонструвати путінському режиму свою готовність до капітуляції.

Про справжню мету — сподобатися Путіну — опосередковано свідчила і заява NewsОne з приводу майбутнього телемосту, у якій автори оперують знайомими господареві Кремля фактами. Мовляв, у 80-х роках минулого століття телемости російського телеведучого Володимира Познера та американської зірки телешоу Філа Донаг'ю поклали початок спілкуванню між СРСР та США. Правда, на NewsОne забули вказати, чиє замовлення виконував тоді Познер. Путін про це знає не з чужих вуст…

Ми так не почули належної реакції президента. Бо хіба можна назвати реакцією інфантильне переведення стрілок («Нас, український народ, знову хочуть поділити») там, де насправді йдеться про нацбезпеку? Але, може, воно й на краще — Зеленський з кожним своїм публічним виступом лише дає підстави для розуміння того, що в Україні тепер, м’яко кажучи, неукраїнська влада…