НАТО як лінія Мажино

НАТО святкує 70-ту річницю. Поза сумнівом, французи, які будували лінію Мажино, теж відзначали прогрес

Колосальна лінія фортифікаційних бункерів уздовж частини східного кордону Франції була відповіддю на зростання Німеччини у 1930‑х. Мета укріплень — зробити так, щоб вторгнення було занадто складним. Та план виявився недосконалим: військові стратеги нацистської Німеччини могли піти в обхід лінії Мажино. Вони атакували через Бельгію, а протистояти бліцкригу — стратегії блискавичної війни, підкріпленої воєнною авіацією, — Франція, що ослабла в міжвоєнний період, взагалі не могла.

Сподіваюся, у новенькій штаб-квартирі НАТО вбрані в костюми й форми посадовці знайдуть серед святкових бенкетів час на те, щоб поміркувати про історію та згубну самовпевненість. Справді, із військового погляду, Північноатлантичний Альянс чимдалі покращує форму. НАТО знову зосередилося на територіальній обороні. Розширена передова присутність у країнах Балтії та Польщі становить серйозну перешкоду для російської агресії. Витрати на оборону зростають — у Європі повільно, але якщо брати до уваги щедрі внески Сполучених Штатів на європейську оборону, то доволі швидко. Тим часом у Росії економіка, не витримуючи тягаря надміру амбітних кремлівських планів у сфері оборони, потерпає від стагнації. Ще шампанського, сер?

Не поспішайте відкорковувати пляшку. Не варто розраховувати, що наші противники атакуватимуть нас так, як нам зручно. Може, ми й вирішили проблему, що вини­кла 2009 року, коли Росія проводила масштабні, агресивні й таємні військові навчання, відпрацьовуючи вторгнення в країни Балтії, яке завершилося інсценізацією ядерної атаки проти Варшави. Та чи вирішили ми проблему, що виникла тепер, 2019-го? Або виникне 2021-го? Росія вдосконалює тактику, і, боюся, швидше, ніж ми встигаємо реагувати.

Одним із фронтів є дипломатичні ігри «поділяй та владарюй». Те, як Кремль укладає двосторонні угоди з країнами — членами НАТО, дивовижно й страшно. Узяти хоча б Угорщину, яка загадковим чином ухвалила рішення розмістити в себе штаб-квартиру Міжнародного інвестиційного банку — цього пережитку радянських часів. Незрозуміло також, чому Центральноєвропейський університет, що фінансується Джорджем Соросом, становить загрозу для національної безпеки Угорщини та мусить полишити Будапешт, тоді як кремлівській фінансовій організації «розстеляють червоний килим». Міжнародний інвестиційний банк має дипломатичний статус і право привезти до Угорщини необмежений штат працівників. Інші країни — члени НАТО, а особливо їхня контррозвідка, розлючені.

Незлагодженість Альянсу — це лише одна проблема. Є ще інша — нові способи ведення війни. НАТО не може похвалитися великим досвідом у сфері кібероборони й узагалі нічого не знає про застосування торгівлі й інвестицій для підривної діяльності. Наприклад, на саміті у форматі «16+1», що відбудеться незабаром у Дубровнику, максимальну увагу приділятимуть тривожній практиці Китаю укладати сумнівні інфраструктурні угоди в бідніших країнах Європи.
Економічна безпека — справа Європейської комісії, яка в ідеалі має працювати в партнерстві зі своїми заокеанськими союзниками. Проте на заваді стає сезон виборів у Європі (цього року рішень від ЄС слід очікувати пізніше), напружені трансатлантичні відносини (пристебніться, готуймося до торгівельного конфлікту) і Brexit (чи принаймні суперечки про те, як, коли та чи взагалі він відбудеться).

Для наших опонентів ми в не набагато кращій формі, ніж була Франція для нацистів у 1930-х. Попри пречудову лінію Мажино, французи не могли протидіяти через економічну слабкість, внутрішні розколи та хитке лідерство.
НАТО сьогодні в такій формі, що, мабуть, уже занадто пізно чи самонадіяно намагатися щось виправляти. Кращим підходом буде створення коаліцій за участю країн, які готові й здатні діяти та які усвідомлюють загрозу. Таких буде дедалі більше на тлі наростання загроз. Але не треба на це чекати.

В Естонії відбулися найбільші у світі щорічні навчання з кібербезпеки Locked Shields-2. Організатором є розташований у Таллінні Об’єднаний центр передових технологій з кібероборони НАТО. До заходу долучилися Сили оборони Естонії та Фінляндії, командування Збройними силами США у Європі та представники Південнокорейського дослідницького інституту державної безпеки. Мета навчань — відпрацювання захисту національних ІТ-систем та об’єктів критичної інфраструктури в умовах потужної кібератаки. За задумом, організатори навчання поєднують технічну та стратегічну гру, що дає змогу країнам-учасницям відпрацьовувати дії всього командного ланцюжка — від стратегічного до оперативного рівнів у разі серйозного кіберінциденту.

Головний акцент зроблено на захисті об’єктів критичної інфраструктури, а також систем надання життєво важливих послуг для населення. Так, за сценарієм, вигадана острівна держава Берилія стикається з погіршенням ситуації у сфері безпеки у виборчий період. Усе це супроводжується скоординованими кібератаками, які спричиняють серйозні збої в роботі електромереж, систем очищення води, мереж громадської безпеки та інших критично важливих об’єктів. Кібератаки також впливають на національне сприйняття результатів виборів, що виливається в громадські заворушення.

Джерело