Коломойський сподівається на компенсацію

Як стверджує кандидат у президенти Володимир Зеленський, жодних зобов'язань перед відомим бізнесменом Ігорем Коломойським він не має. Але здається, що суддя Павло Вовк, який головує в Окружному адміністративному суді міста Києва, цим словам Зеленського чомусь не вірить. Можливо, пан Вовк надивився у вільний від судочинства час усяких різних передач на каналі «1+1», який належить Коломойському? Цей телеканал «мочить» Петра Порошенка, а до його суперника у другому турі президентських виборів ставиться, навпаки, із симпатією. От Вовк і дійшов висновку, що певний зв'язок між Зеленським і Коломойським усе-таки існує. А раз так, міркує суддя, то треба тримати ніс за політичним вітром… Як повідомляють обізнані експерти, уже 18 квітня суддя Вовк має намір прийняти в Окружному адмінсуді Києва рішення про визнання націоналізації «Приватбанку» незаконною.

«Приватбанк», як ми пам'ятаємо, належав колись саме Коломойському. Зеленський каже, повертати цей банк Коломойському, якщо стане президентом, не буде. Коломойський каже, «Приватбанк» йому вже не потрібний. Але водночас висуває до держави інші претензії — хоче аж два мільярди доларів компенсації.

Наслідком рішення суду про незаконність націоналізації «Приватбанку», кажуть фахівці, повернення цієї фінустанови Коломойському не стане. Мовляв, тут уже «поїзд пішов». Але от із компенсацією, яку вимагає Коломойський, ситуація інша. Не виключають, що врешті-решт усе може завершитися мировою угодою між ображеним бізнесменом і державою про виплату Коломойському двох мільярдів доларів із державного бюджету. Або близько 54 мільярдів гривень (за теперішнім курсом).

Які наслідки мала би така мирова угода для державного бюджету? Вельми плачевні. 54 мільярди гривень — це приблизно половина нашого річного бюджету на оборону. Або ж приблизно стільки, скільки йде з бюджету на субсидії громадянам, які з тих чи інших причин не можуть оплачувати комунальні послуги в повному обсязі. Скорочувати оборонний бюджет не можна, війна триває. То може, взагалі позбавити громадян субсидій? Підозрюю, їм це не надто сподобається…

Можна, звісно, взяти ті два мільярди доларів із золотовалютних резервів НБУ. Але не забуваймо, що цього й наступного року Україна має виплатити кільканадцять мільярдів «зелених» зовнішнього боргу. Пройти період пікових виплат без допомоги МВФ буде неможливо. Але чи погодиться Фонд надати Україні черговий транш, знаючи, що він піде на компенсацію Коломойському? Сумніваюся. Можна, звісно, борги взагалі не платити, і оголосити дефолт. (Саме такий варіант, писали у ЗМІ, пропонував Коломойський). Але тоді МВФ піде з України надовго, якщо не назавжди, а курс гривні впаде щонайменше у кілька разів. І про нинішній рівень добробуту, на який так нарікають незадоволені владою виборці, вони зможуть лише мріяти…

«Приватбанк» Коломойського був таким собі грошовим порохотягом. Пропонуючи клієнтам вищі відсотки, ніж дозволяли реальні ринкові умови, «Приватбанк» збирав гроші українців, які клали їх на депозити. Цими грошами, встановив згодом НБУ, «Приватбанк» кредитував «пов'язані» з ним компанії (фактично, сам себе), які виводили кошти громадян за кордон. Оскільки реальних застав зазвичай не було, шанс на те, що ці кредити банку виплатять, був мізерний. Зрештою, не для того ці кредити видавали… Коли НБУ зробив аудит, з'ясувалося, що «Приватбанк» — банкрут, і щонайменше 120 мільярдів народних гривень уже «тю-тю». Зникли в невідомому напрямку…

Що могла зробити держава? Могла ліквідувати «Приватбанк», це було би для держави дешевше, ніж його націоналізувати. Але за такого варіанту грошей Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вистачило би тільки малій кількості вкладників «Приватбанку». А всі решта свої депозити втратили би… Влада, яка так не подобається зараз багатьом виборцям, пішла людям назустріч — компенсувала збитки приватного банку з державного бюджету. Вкладники ніяких проблем не мали, усі залишилися при своїх грошах… Як там кажуть — «жодна добра справа не залишається непокараною»?