Що я маю проти нашого коміка?

Тим, що він виставив Україну на посміховисько у світі

Не писав по гарячих слідах, бо просто не мав часу.

Те, що сталося 31-го, бачу, багатьох здивувало, декого вразило, а декого й шокувало.

Я не серед шокованих, я серед здивованих. Справді, щось несподівано багацько охочих до «нового обличчя», хоч його справжнього обличчя під маскою клоуна-фіґляра і не видно.

Але негатив на цьому й закінчується. Далі поговоримо про позитив, зокрема, й тому, що це набагато цікавіше.

Безумовним позитивним результатом нинішніх виборів є те, що з перегонів вилетіла дама з косою. Ось вона була по-справжньому небезпечна не тільки для Порошенка, а для кожного з нас, це була пряма загроза майбутньому України. Звісно, крім тих, хто сподівався, що вона дасть, як обіцяла. З цих, як з гуски вода, вони обійшлися б прикрим розчаруванням, та й тільки.

Тепер можна вважати, що її у великій політиці більше нема. Єдине, що ще їй блимає у перспективі — це убогенька фракційка у Верховній Раді. Крісло в її залі — це вершина. І щоб всидіти у ньому, треба буде триматися руками, ногами і зубами.

А Зеля… Що Зєля? Він був, є і завжди буде не те що другорядною, а третьорядною фігурою у політичній партії, яка розігрується на наших очах і з нашою посильною участю. Справжній прикол не в тому, що Зєля вискочив перед народом, як чортик з табакерки, а в тому, що Бєня ставив не на нього, а на даму. Зєля ж, просто непередбачений побічний продукт Бєніної комбінації.

Тому їх вихід у другий тур хай там з якими процентами, це другий позитивний момент наших виборів. Мені доводилося писати раніше, що комік наче навмисно ідеально підібрана пара для Порошенка у другому турі. Переконаний, що навіть отуманений виборець, навіть той, якому пороблено, побачивши у бюлетені не сорок прізвищ, а усього два — державного мужа і артиста розважального жанру — навіть цей отуманений пропагандою суб’єкт лясне себе по лобі і прислухається до голосу здорового глузду.

Що я маю проти нашого коміка?

Спеціально для деяких, особливо проникливих, зрозуміло, аж ніяк не його національність.

У цій історії мене не просто вразило, мене образило інше. Зокрема, що він зі своєю не раз у різний спосіб заявленою антиукраїнською позицією, зі своїм, либонь, вродженим і явним тяжінням до Масковії, зі своїм дилетантизмом у політиці (нині проти НАТО, завтра за НАТО), репутацією актора розважального жанру з ухилом до «юмора ніже пояса», зі своїм специфічним менталітетом взагалі наважився виставитися в президенти. А виставившись, спровокував політично незрілу або й просто придуркувату частину виборців на «прикольну» поведінку та підтримку, і цим виставив Україну на посміховисько у світі. І коли тепер читаю і бачу в рашенських медіа, як вони називають Україну дурдомом, мені вже якось не випадає на них ображатися. Дурдом не дурдом, а заявку на статус приймального покою дурдому наш комік зробив — це вже точно.

Це розуміємо не тільки ми з вами. Це чудово усвідомлює і Бєня. І я напевно не дуже помилюся, припустивши, що він тепер болісно роздумує, що ж йому робити зі своїм пустотливо-жвавим висуванцем, який несподівано вискочив на перші ролі. Відтіснивши ту, якій ця роль призначалася.

Але це Бєнін геморой.

А нам треба спокійно, з гумором осмислити те, що сталося і проголосувати у другому турі не для розваги, не для хохми, не по приколу, а з відповідальністю за долю Вітчизни.

Джерело