Іще більше розізлити Путіна Лукашенка побоявся

Проти резолюції «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь (Україна), а та­кож частин Чорного й Азовського морів» на Генеральній асамблеї ООН проголосували лише 18 держав.

Крім країни-агресора, Росії, це такі далекі від демократії режими, як КНДР, Зімбабве, Сирія чи Іран, а також слухняні «клієнти» Російської Федерації, як-от залежні від Москви Венесуела, Узбекистан, Сербія, Білорусь і Вірменія.

Підтримана Генасамблеєю ООН резолюція містить одно­значно проукраїнські положення. Зокрема, документ закликає РФ вивести війська з Криму, припинити окупацію українських територій і переслідування комерційних суден, а також обме­ження міжнародного судноплавства в Чорному та Азовському морях і Керченській протоці. Резолюція Генасамблеї не зали­шає сумнівів: Росія є країною-агресором. Голосуючи проти резолюції, «клієнти» РФ намагалися не образити кремлівсько­го господаря… Як бачимо, надії на те, що нова влада Вірменії буде менш проросійською, ніж попередня, поки що не справ­джуються. Але чому не зміг утриматися північний сусід України, Білорусь?

Після нападу Росії на українські військові кораблі поблизу Керченської протоки офіційний Мінськ «одобрямса» дій Мо­скви не висловив. (Хоча у Кремлі, без сумніву, очікували від Лукашенка іншої реакції). І здавалося б, утриматися при голо­суванні проукраїнської резолюції на Генасамблеї ООН не стане для білоруської дипломатії непосильною ношею… Але стало. Уся справа в тому, що Аляксандр Лукашенка перебуває зараз під шаленим тиском Кремля. Тому давати Москві привід для нових атак білоруський президент не наважився.

Тиждень тому Лукашенка в інтерв’ю російським ЗМІ пожа­лівся на те, що під приводом «глибшої інтеграції» Росія фактич­но хоче включити Білорусь до свого складу. Інакше, мовляв, не побачить більше Білорусь дешевої нафти… «Подумайте про наслідки, — закликав Лукашенка російських журналістів, говорячи про ці плани Кремля. — Ви до цього готові? Як на це подивляться у нашій і вашій країнах, як до цього поставиться міжнародне співтовариство?». А через кілька днів білоруське видання «Наша нива» повідомило: Лукашенка провів закриту нараду з високопоставленими білоруськими чиновниками й урядовцями. Говорили про те, як протистояти тиску Росії. «Ви­рішили стояти до кінця за незалежність Білорусі, — повідомило джерело «Нашої ниви».

Висновок про бажання Росії включити Білорусь до свого складу Лукашенка зробив після недавніх заяв глави уряду Р Ф Медведєва. Той на мінському засіданні високопосадовців «Со­юзної держави Білорусі й Росії» нагадав: двостороння угода від 1999 року передбачає створення спільних інституцій, зо­крема, емісійного центру, митниці й судової системи. Спільний емісійний центр означає перехід Білорусі на російський рубль. Фактично, це було би великим кроком до втрати Білоруссю державного суверенітету. А ще Путін постійно «нагинає» Лука­шенка на створення у Білорусі постійної повноцінної російської військової бази…

Заяву Медведєва «бацька» розцінив як відверте посягання на білоруську незалежність. Заявив, що не продасть Білорусь «за діжку нафти» і не погодиться «впихнути Білорусь до складу Росії»… Утім, білоруська економіка, позбавлена дотації у вигляді пільгових цін на російські енергоносії, приречена. За підрахунками експер­тів, найближчими роками Білорусь внаслідок російського «по­даткового маневру» може втратити до 12 мільярдів доларів. Сума для Мінська непідйомна… А в Москві вже говорять про 2024 рік, коли завершиться теперішня каденція Путіна. Мовляв, «цар» тоді знову зможе піти на вибори — але вже президента нової союзної держави, яка матиме нову конституцію…