Центрвиборчком у підпіллі

У темній-темній кімнаті, за темною-темною шторою, у темну-темну скриньку, подалі від «темних-темних» журна­лістських очей новоприставлені у ЦВК кидали бюлетені, із темними-темними на білому галочками… У новоявленому Цен­трвиборчкомі вже на старті склалося якесь нездорове уявлення про те, що таке відкритість і де межі прописаної у законі таємниці голосування. Засідання, на якому обирали «президію», ледь не у статус державної таємниці возвели! Ні анонсів, ні допуску журна­лістів. Коли ж новообране начальство нарешті зволило вділити кілька хвилин свого дорогоцінного часу для дебютного брифінгу, висновок один напрошувався: краще б уже до кінця мовчали…

«У нас на момент початку засідання не було ніякої інформації про пресу, про те, що хтось подав документи, очікує. І ми негай­но розпочали засідання, щоб приступити до вирішення робочих питань», — заявила перед камерами голова ЦВК Тетяна Сліпачук. На зауваження журналістки про те, що документи на акредитацію були подані заздалегідь, але навіть інформації про час засідання до останнього не було, Сліпачук видала алібі: до складання при­сяги новообрані члени ЦВК не були повноважними, то які можуть бути претензії до тих, хто ще не приступив до роботи?

Проте, навіть склавши присягу, в оновленій ЦВК не потруди­лися анонсувати перше засідання. За бажання, це можна було і за годину-дві до початку зібрання зробити. Але у тому-то й про­блема, що можливість була, бажання — ні. Зі слів пані Сліпачук, на паузи після складення присяги й анонси вирішили не розмінюва­тися, бо дуже поспішали кадрове питання вирішити.

Судячи з того, як вирішили, правдивіше було б, якби Сліпачук прямо сказала: «Дуже вже кортіло „заброньовану“ посаду отри­мати! Ніколи було з журналістами панькатися». Що значить, за­броньовану, спитаєте, якщо голову ЦВК обирають члени комісії, які не однією партійною «конторою» делеговані, а різними пар­ламентськими фракціями і групами (вакантною наразі лише квота «Опоблоку» залишається)? Про контору та фракції усе вірно. Але крісла у ЦВК поділили так, що сумнів, у кого контрольний пакет і з чиєї подачі наполегливо рекомендували «правильне» прізвище на голову, немає. Вже результати голосування за оновлений склад ЦВК були красномовними. Залишалося лише дочекатися оста­точного оформлення закадрових домовленостей, за якими «БПП» мало відійти головне крісло у Центрвиборчкомі, а «Народному фронту» — портфель секретаря.

А щоб усе не так «сокирно» виглядало і хоча б зовні скидало­ся на те, що нову ЦВК ніхто і не думав на повідку водити, органі­зували спецефекти. Сліпачук і стала тією димовою завісою, яка мала затуманити претензії Банкової не лише на контрольовану більшість у ЦВК, а й на «свого» голову. Офіційно цю кандидатуру до складу комісії висунула «Воля народу». Але факти вказують на те, що донорська для недокоаліції депутатська група лише вкотре виконала замовлення (звісно ж, не за дякую) «старшого брата». Про те, що під «воленародним» камуфляжем Сліпачук просували з подачі Банкової, свідчать не лише її давні зв’язки із заступни­ком глави президентської Адміністрації Олексієм Філатовим, а й участь за президентською (!) квотою у комісії з обрання голови Державного бюро розслідувань.

Таємні вибори голови ЦВК могли піднести несподіванки: «ки­далова» у таких справах ніхто не скасовував. Тож градус напруги зашкалював. Можна лише уявити, якими були останні приготу­вання до фіналу і сам процес голосування. Діалоги з репертуару «зуб даємо, що не киданемо» і косі погляди, якими намагаються просвітити «таємні» бюлетені (із підозрою, що галочка не там сто­їть) — картинки не для телевізора. Нічого журналістам під ногами вештатися і «сміття» з ЦВКівської хати виносити. Зачинили двері від зайвих очей — і хай ся діє воля (тільки не Божа, звісно), яку наостанок у казенне повідомлення прес-служби ЦВК оформили. Та ще й так, аби знову зайвих запитань і незручних інтерпретацій не було. В інформації обмежилися лише прізвищами новообра­ного керівництва ЦВК (заступниками Сліпачук стали висуванець від «БПП» Олег Конопольський та Євген Радченко, якого до комісії делегувала «Самопоміч»; у крісло секретаря посадили креатуру «Народного фронту» — Наталію Бернацьку). Жодної цифри, скільки хто голосів набрав.

Схоже, у ЦВК вирішили, що ця інформація «не по суті». Як і за­питання журналістів про те, чому їх не допустили на засідання комісії. Ведучий брифінгу так і заявив: досить, мовляв, про це — давайте вже по суті. А що тут по суті — її «новоприставлені» в усій красі продемонстрували…