Я — за мир. Але після нашої перемоги і на наших умовах

Капітулювати у війні — це перестати бути країною

Я — принциповий противник війни, кровопролиття, насильства та іншого неподобства. Я не люблю революції. Вони ніколи не приводять до влади порядних людей. Вони ніколи і нічого не покращують, навіть в довгостроковій перспективі. Революції — це уроки для того, щоб революцій уникати.

Але…

Це зовсім не означає, що між війною і безчестям я виберу безчестя.

Закликати до миру, коли на тебе напали, пограбували, витерли об тебе ноги — це ганьба і капітуляція.

Говорити про мир з Росією зараз — безчестя і зрада.

Окупація Криму, вторгнення на Донбас — це не те що недружній акт, це прямі акти агресії. Тепер нормальні відносини можливі тільки після повернення територій, компенсації збитків і зміни правлячої верхівки РФ.

На даний момент ми перебуваємо у стані війни з Росією. Те, що вона неоголошена і гібридна, не робить її миром. Капітулювати в ній — це перестати бути країною.

Я за мир всіх і з усіма, але після нашої перемоги і на наших умовах. Перемога — це не підірвати Кремль і не проїхатися в «Абрамсі» по Тверській. Перемога — це повернути своє і зробити так, щоб більше ніколи і ні одна сволота!

Загалом, хріновий з мене пацифіст, але як можна миритися з тим, хто, вибачте, ссе тобі в обличчя, я не розумію.

Мир — дуже тендітна штука. По ньому не можна молотком.

Джерело