Готельні халати і тапочки — як «сувенір»

Український турист з порожніми руками з all inclusive-курорту не повертається


У країні «бідося», криза. Українці нарікають на тотальну відсутність шелестливих купюр у своїх гаманцях. Особливо жаліються, що бракує грошей на відпустку…

Та ситуація видається кардинально іншою, коли прилітаєш на якийсь all inclusive-курорт. Там українців сила-силенна. На бюджетних єгипетських пляжах через трагічне падіння літака Airbus A321 (літак російської авіакомпанії «Когалим-авіа», що виконував рейс 9268 Шарм-еш-Шейх — Санкт-Петербург, зазнав катастрофи 31 жовтня через півгодини після вильоту) королів пляжів — росіян — відчутно поменшало. Натомість на кожному кроці якась особа рідною солов’їною неустанно кличе Івана чи Петра… Аби пиво сховав у море, бо «вкрадуть».

У кожному готелі Марічка або Оксана в очікуванні свого безоплатного коктейлю ласкаво воркоче бармену щось на вухо. Певно, аби той лив менше коли, а більше віскі… Смаглявий бармен смиренно дістає з бару «віскарь», але одразу ж кладе його назад під крик: «То не найдорожчий».

Нез’ясовним є дар співвітчизників порозумітись з будь-ким. І нема різниці, чи ломаною англійською, чи на «общепонятном». Криком, шепотінням чи мовою жестів. На власні очі бачив, як наш Василь з Тернополя вторгував в араба на ринку три пари кросівок (собі і, звісно, вельмишановному кумові) за ціною однієї. А продавець, хоч і не заробив на цій оборудці, тішився, мов мале дитя, бо Василь навчив його всенародної пісеньки про Путлера.

Готельні халати, привезені з теплих закордонів, ще довго гріють тіло і душу наших співвітчизників. А готельні тапочки одягають усі гості… Про шампуні, гелі та мило вже мовчу — їх вистачає на цілий рік!

Самому цікаво: чи то у часи кризи у співвітчизників з’являється дар витискання максимуму з відпочинкового мінімуму, чи то так припікає макітру чужоземне сонце?! Загадка, та й годі…