Тринадцята заповідь

Чи не буде з нашою петицією, як з Швейковою комісією?

«Високоповажному керівництву Небесної Канцелярії

Петиція

Не маємо сумніву, що Вам, Ваші св-тва, зверху видно не тільки загалом, а й у подробицях, як воно є у нас на землі. Та все ж хочемо окреслити диспозицію так, як вона нам бачиться знизу. Для повноти картини.

Якщо коротко, то крадуть. Якщо ще точніше, то крадуть безбожно. На всіх рівнях. Що можуть і де можуть, віддаючи перевагу грошам. Як правило, бюджетним. Просто з тієї причини, що їх там більше і доступ до них легший. І на то, Ваші св-тва, наразі нема ради. Не помагає ні НАБУ, ні СБУ. Маємо деяку надію на Антикорупційний суд, але то також проблематично. Прокуратура бореться і спить заледве по дві години на добу. Поліціянти мруть, як мухи. Від виснаження роботою.

А вони крадуть.

Але.

Вони і крадуть, і разом з тим десь трішки побоюються кари небесної, у зв’язку з чим процес затягується в часі, можливо, і на віки вічні. Нас така невизначеність пригнічує.

Тому ми, прості українські посполиті, просимо тимчасово на п’ять років припинити в Україні дію тринадцятої Божої заповіді, відомої в народі, як популярний слоган: не кради! Оголосивши одночасно амністію фігурантам, які за нею можуть бути притягнуті до відповідальності.

Цей креативний і несподіваний хід розв’яже крадіям руки. Вони будуть красти вільно і безборонно, без ніякого страху, доки накрадене не полізе їм з рота, з ніздрів, з вух, не кажучи вже про задній прохід. Після цього дію тринадцятої заповіді треба буде знову пролонгувати. І тоді повсюдно запанує чесність, бо злодії нарешті наситяться, а чесні і відносно чесні боятимуться впасти у гріх.

Прийміть запевнення у глибокій… і т. ін. і т. ін."

Оце написав і чомусь згадалася одна з безсмертних історій бравого солдата Швейка. У своєму сповненому повчальних пригод житті він одного разу потрапив служити в полк, яким командував полковник з низеньким чолом і довгими вусами. Цей полководець любив, щоб його вояки з раннього ранку до пізньої ночі марширували на плацу. А коли одноманітність процедури втомлювала його, то він ляпасами чистив солдатам писки.

Врешті-решт, вояки збунтувалися і накатали, точнісінько, як оце ми, петицію до вищої інстанції. Незабаром з дивізії приїхала комісія — полковник з іще довшими вусами. Обидва полковники зачинилися у квартирі, і цілий тиждень їх ніхто не бачив. Після цього полковника з іще довшими вусами мертвецьки п’яного, непросохлого, відтранспортували на місце постійної служби. А наш полковник, посвіжілий і бадьорий, зранку знову сидів на плацу у зручному кріслі. Вояки марширували навколо нього і хором кричали: «Ми думали, що та комсія нам щось поможе! Гімно вона нам помогла!»

Чи не буде з нашою петицією, як з Швейковою комісією?

Не знаю, не знаю…

Але хіба у нас є варіанти? Чи сяк чи так, це наш єдиний шанс.

Тому замість підписів ставте уподобайки. Потрібно усього лиш десять тисяч.

Не будьте байдужі!

Доставку петиції до Небесної Канцелярії беру на себе.

Амінь!

Останні записи автора