Великий розворот: чи слід Україні порвати з СНД?

Раша, ґудбай: 5 «за» і 5 «проти» остаточного прощання із «содружеством».

Що ж, друзі, це врешті трапилось: ми припиняємо свою участь у СНД. Важливе уточнення: не припиняємо членство, оскільки Україна ніколи не була членом СНД, а призупиняємо свою участь у роботі деяких із органів цієї псевдоміжнародної структури. Яким би не було наше ставлення до цієї організації, та приймати у політиці рішення під тиском емоцій — неправильно, вони мають бути продумані та виважені, а наслідки — прораховані до дрібниць.

Отож, які міркування «за» вихід із СНД:

1.Ми нарешті де-юре (офіційно) припинимо зв’язки із Росією у сфері безпеки (а фактично цього було досягнуто ще в 2014 р.).

2.Даний крок не спричинить жодних суттєвих негативних економічних наслідків. Так, у рамках СНД має діяти зона вільної торгівлі, проте як і все, пов’язане із імперією Зла, це лише фікція. Жодні угоди не перешкодили росіянам блокувати транзит українських товарів до азійських держав СНД, в першу чергу, Казахстану (ось вам одна з ключових відповідей на питання, чому ми все ще у доволі неприємній ситуації фінансово — проти нас ведуть цілеспрямовану економічну війну без правил).

3.Це відкриває нові можливості до двостороннього діалогу із країнами-членами СНД (окрім агресора, звісно ж). Себто, більше жодних надій на переговорний майданчик «співдружності», цілковито підконтрольний РФ. Тепер наші дипломати та бізнесмени отримують поштовх до побудови стосунків на платформі обопільної вигоди, без врахування інтересів «північного брата».

4.Це ще один крок у бік Заходу, геть від Москви, а отже — іміджевий удар по Росії, яка без України втрачає будь-які шанси на відновлення власної імперськості.

5.Внутрішньополітичний козир: у ситуації, коли різномасті популісти та горлопани намагаються спровокувати внутрішню кризу в державі, такий крок влади демонструє народу незмінність та послідовність зовнішньополітичного курсу і крики про «зраду» дещо стихнуть.

Проте є і деякі перестороги, які до цих пір і стримували від виходу із СНД:

1.Необхідна акуратна робота фахівців з міжнародного права — слід проаналізувати статут та інші установчі документи СНД на предмет того, як у них зафіксовано, до прикладу, статус Криму. Себто, це може бути документ, на який можна спиратися у міжнародному суді. Так, на момент агресії він був чинним з обох боків, а проте — слід все ж продумати усі нюанси.

2.Україна є учасницею Угоди про утворення СНД, яка ліквідувала СРСР і є країною-співзасновником СНД. Отож, слід зробити все настільки обережно, аби не існувало навіть теоретичної можливості інтерпретували розрив із СНД як згоду України на відновлення СРСР.

3.Мінімальні економічні наслідки на мікро-рівні все ж будуть: так, у рамках СНД держави зобов’язувались взаємно виплачувати пенсії громадянам та визнавати дипломи один одних. Отож, дехто позбудеться пенсій, а дехто втратить роботу через диплом, що втратив чинність. Проте дзеркальні наслідки отримують і російські громадяни в Україні.

4.Незрозуміла реакція Росії. Навряд чи вона буде надто бурхливою, проте, наприклад, вони можуть вислати певну кількість українських дипломатів, що ускладнить як ведення нашими спецслужбами розвідувальної діяльності на території ворога, так і допомогу політв’язням-бранцям ФСБ. Зрештою, Кремль може за звичкою просто арештувати у відповідь більше українців.

5.Такий крок більш символічний, ніж реально щось змінює. Проте він може послужити предтечею денонсування Договору про Дружбу, у якому, якщо пригадуєте, декларується стратегічне партнерство і співпраця, у тому числі, й у сфері безпеки. А ось тут вже можливі наслідки, до того ж, поки не дуже передбачувані. Жодна із сторін не хоче його денонсувати першою, демонструючи світу свою «агресивність». З іншого боку, якщо його дію не скасувати, вона буде автоматично прологнована, що також не вітається ні в РФ, ні у нас. Для нас важливим є те, що цей договір мало не єдиний діючий міжнародний договір, в якому РФ визнає український Крим. Зараз ідуть розмови про те, що скасують дію тільки декількох напрямів Договору, проте навряд чи це можливо. Згідно із нормами міжнародного права, у односторонньому порядку можна лише розірвати договір повністю. Будь-яка спроба в односторонньому порядку переглянути умови прирівнюється до розірвання. Як вийти із цієї ситуації — поки незрозуміло нікому, ні на Банковій, ні, схоже, у Кремлі.

Як на мене, міркування «за» вихід із СНД суттєво переважають, тому рішення правильне, хоча й дещо запізніле. Проте дуже важливо, аби саму процедуру було здійснено продумано та фахово, щоб не створити Україні жодних дипломатичних, іміджевих та юридичних проблем.