У Брюсселі переважно хмарно, без прояснень...

Результати саміту «Східного партнерства» Київ особливо не гріють.


Чотири роки тому участь тодішнього президента Януковича у Вільнюському саміті «Східного партнерства» залишила чорну дату в українському календарі. Непідписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом обіцяло Україні одну перспективу — болісне удушення у міцних російських обіймах. Але українці змінили проторений для них шлях, вписавши в історію трагічну і водночас славетну главу під назвою «Революція гідності». Після Євромайдану винагородою для України стала не лише довгоочікувана Угода про асоціацію з Євросоюзом, а й безвіз з ЄС. Сподівання на те, що цьогорічний саміт «Східного партнерства» якщо не зміцнить, то принаймні закріпить українські позиції на європейському шляху, не справдилися. ЄС не зрадив своєї обережності, а Києву забракло переконливих аргументів на свою користь.

Неприємною репетицією головних брюссельських зустрічей для президента Петра Порошенка став з’їзд Європейської народної партії, який відбувся у переддень саміту. Юлія Тимошенко у присутності поважної публіки не оминула нагоди взяти опонента в облогу незручних запитань і критики. Президентові довелося відповідати на закиди і про переслідування Міхеїла Саакашвілі та його соратників, і про кульгаву боротьбу з корупцією, і про владозалежну судову систему в Україні...

Про недовиконане домашнє завдання нагадали Порошенкові і з трибуни Брюссельського саміту. Зокрема, голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер у своєму виступі акцентував увагу на необхідності ефективної реформи судової системи та очікуванні результативнішої боротьби з корупцією. Посилили європейську «хмарність» над Україною і прогнози, що Київ має усі шанси не отримати 600 мільйонів євро макрофінансової підтримки від Євросоюзу, оскільки досі не виконав чотири із 22 вимог ЄС. У списку провалених, зокрема, зобов’язання запустити автоматичну перевірку електронних декларацій.

Що буде у підсумковій резолюції саміту, до останнього залишалася інтригою. Чи буде у документі згадка про перспективи членства України (а також Грузії і Молдови) в ЄС? Чи йтиметься про так званий план Маршалла для Києва з анонсованими на найближчу десятирічку 50 мільярдами доларів на розвиток малого і середнього бізнесу? Чи прозвучить у резолюції засудження російської агресії проти України — не обтічно, а з вказанням на країну-агресора? Чи потрапить до остаточної редакції документа пролобійований Угорщиною пункт із натяком на дискримінаційність для нац­меншин нового українського закону про освіту?

За круглим столом у Брюсселі не всі гострі кути вдалося згладити...

У цьому списку — жодної позитивної галочки для України. Задекларована підтримка європейських прагнень далека від сигналу про перспективи членства в ЄС. «План Маршалла» — тема для подальших роздумів і переговорів. Києву вкотре дали зрозуміти: авансів в обмін на реформаторські обіцянки більше не буде. «Фінансова підтримка ЄС надається за умови здійснення конкретних кроків із впровадження реформ», — йдеться у декларації саміту.

Про Росію у резолюції — ні слова. Лише натяки. «Учасники саміту глибоко стурбовані порушеннями принципів міжнародного права у багатьох частинах регіону і закликають до відновлення зусиль зі сприяння мирному врегулюванню конфліктів на основі принципів і норм міжнародного права», — йдеться у документі. Цей пункт декларації сформулювали з поправкою на тих «східних партнерів» ЄС, для яких Росія із припискою «агресор» — як богохульство. На таке формулювання ні Білорусь, ні Вірменія не погодилися б. Києву ж дотиснути свою вимогу не вдалося.

Зате Угорщина свою справу зробила, домігшись, аби у декларацію саміту внесли пункт, який сприймається як камінь в український город. Із, здавалося б, узагальненого формулювання про повагу до прав нацменшин стирчать вуха тих, хто розвів політичну істерію і спекуляції довкола мовного положення нового українського закону про освіту.

Фото president.gov.ua