Не пійманий – не Манафорт
Що криється за поспішною крапкою в історії про американського фігуранта «чорної бухгалтерії» Партії регіонів?
Прізвище американського політтехнолога Пола Манафорта хоч і значиться в «амбарній книзі» Партії регіонів, але жодного підпису Манафорта за буцімто отримані гонорари у цій книзі немає. А значить, і доказів, що майже 13 мільйонів доларів (саме така сума випливає з манафортських статей «чорної бухгалтерії» ПР ) осіли у кишені колишнього політнаставника Януковича немає. А якщо і є, судячи з напору, з яким у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (САП) доводять зворотне, шукати їх навряд чи будуть. Ні, не через лінь чи за принципом «з Манафортом хай у США розбираються — у нас своїх персонажів вистачає». Тут, схоже, значно глибше собака заритий.
Розтиражована цього тижня заява антикорупційного прокурора Назара Холодницького про відсутність доказів щодо Манафорта не новина. Про те, що американський політтехнолог не проходить у справі під умовною назвою «Амбарна книга», у САП ще на початку червня відзвітували. «Манафорт не є суб’єктом розслідування. Докази, які б засвідчували його корупційні дії на території України, відсутні», - заявив тоді антикорупційний прокурор.
Здавалося б, нічого нового щодо Манафорта у свіжому ефірі на телеканалі ZIK Холодницький не озвучив. Та все ж одна фраза з його відповіді привертає особливу увагу. «Це піар-технологія. Розкрутили те, чого слідство не довело. Ще до того, як слідство почалося», - заявив очільник САП. «Докази щодо Манафорта не зібрані» й «історія про причетність Манафорта до «амбарних» виплат ПР — піар-випад». Відчуваєте різницю? У першому варіанті напрошується продовження: «Доказів немає, але не факт, що вони не з’являться у подальшому». А ось другий звучить як виправдовувальний вердикт чи, щонайменше, вигороджування Манафорта: мовляв, даремно обмовили чесного політтехнолога.
Цікаво, що відповів би пан Холодницький на уточнююче запитання, хто причетний до згаданої ним піар-технології? Озвучив би прізвище нардепа Лещенка, який ще торік опублікував розслідування про те, за якою схемою Манафорт отримував гонорари за свої послуги «Регіонам» (за оприлюдненою у матеріалі інформацією, кошти перераховували, використовуючи офшори і банки зі сумнівною репутацією)? Припустимо, озвучені Лещенком звинувачення у САП вважають голослівними. Але, за такою ж логікою, у голослівності доведеться звинуватити New York Times, Associated Press, які публікували матеріали щодо співпраці Манафорта з Януковичем і Партією регіонів та фінансові винагороди за цю співпрацю.
Зрештою, посилаючись на відсутність в «амбарній книзі» особистого підпису Манафорта (було б дивно, якби Манафорт дозволив собі підставитися такою міткою), можна взагалі оголосити «чорну бухгалтерію» ПР — суцільною фальшивкою і назвати її появу піар-технологією. Тоді не треба буде виправдовуватися і щодо таких фігурантів, як очільник ЦВК Охендовський. Попри те, що справжність його автографа в «амбарній книзі» довели, кримінальним боком Охендовському це досі не вилізло.
Судячи з перетягування інформаційного каната між тими, хто зацікавлений у розкрутці історії щодо зв’язків Манафорта з Януковичем і ПР (з висновками про те, що ця історія доводить тривалу трудову діяльність Манафорта в інтересах Росії), та їхніми опонентами, продовження обов’язково буде. Опубліковані Washington Post документи про те, що у 2012-13 роках фірма Манафорта отримала від Партії регіонів 17 мільйонів доларів (сума вказана у звітності, яку Манафорт подав до Мін’юсту США у порядку, передбаченому для тих, хто зареєстрований як іноземний агент), - підтвердження цього.
Те, що в Україні активно долучилися до відбілювання Манафорта, важко списати на збіг обставин. Схоже, прізвище скандального американського політтехнолога було одним із пунктів, який проговорювався спершу на етапі дипломатичних домовленостей про візит президента Порошенка до США, а потім, не виключено, що й в особистій розмові між Трампом і Порошенком в Овальному кабінеті. Для президента Трампа тема Манафорта — особливо болюча. На тлі звинувачень у зв’язках найближчого президентського оточення з Росією у Білому домі зацікавлені у тому, аби не просто закрити «питання Манафорта», а зробити це з виграшним для себе результатом. Тоді і відставку політтехнолога з посади керівника виборчого штабу Трампа (через розголос інформації про його діяльність на благо «проросійської партії в Україні») можна буде подати з іншого ракурсу: бачите, ми хоч і знали, що звинувачення на адресу Манафорта не підтвердяться, але все ж змушені були відмовитися від його послуг - час усе розставив на свої місця.
