Львівські заробітчанки – героїні нашого часу

На українському телеканалі “1+1” пройшов перший сезон (13 серій) польського серіалу “Дівчата зі Львова” (Dziewczyny ze Lwowa).


У Польщі фільм, що в нас має назву “Наші пані у Варшаві”, вийшов на екрани торік у вересні на каналі TVP-1. А вже через місяць мав глядацьку аудиторію у майже чотири мільйони глядачів, що становить приблизно десяту частину від усього населення Польщі. Увагу українського, а тим паче львівського глядача серіал привертає апріорі - героїнями його є чотири заробітчанки зі Львова, які їдуть до Варшави у пошуках кращого життя.

На батьківщині дівчатам не пощастило. Чоловіки-п’яниці, корупція на роботі, банкрутство, маленька зарплата примусили їх кинути все і вирушити до сусідки-Польщі. Уляна, Поліна, Оля і Світлана у Варшаві винаймають спільно кімнату в “убитому” будинку і починають шукати роботу. Тут, згідно із серіальними законами, на них чекає маса несподіванок, зустрічі із людьми, цікавими і не дуже, кохання і розчарування.

Світлана, Оля, Уляна і Поліна прикували до екранів чотири мільйони поляків.

“Належність” серіалу до міста Лева відносна. В українському прокаті фільм перейменували на “Наші пані у Варшаві”. Мабуть, з точки зору української команди так він набуває загальноукраїнського звучання. Та й справді, львівський краєвид з’являється там лише один раз, і то на початку.

Успіх серіалу у Польщі експерти пов’язують з тим, що у цій країні у багатьох родинах працюють українські заробітчанки, “пані до спшентаня”. А українському глядачеві одразу пригадується міжнародний скандал кількарічної давності, коли польські радіоведучі Куба Воєвудський і Міхал Фігурський у прямому ефірі образливо “пожартували” щодо українських прибиральниць. Горе-журналісти під шквалом громадського осуду вибачилися перед усіма українками, самі звільнилися з роботи, а радіо, на якому вони вправлялися у дотепності, оштрафували на 50 тисяч злотих.

Тож цікаво подивитися, як тепер трактують польські кіномитці наших співвітчизниць? Почала дивитися серіал польською мовою в Інтернеті. Враження від перших серій — режисер і сценарист трохи далекі від сьогоднішніх українських реалій. Там, де дія відбувається в Украї­ні, вони трохи “плавають”. Так, зокрема, львів’янин Ігор, хлопець однієї з заробітчанок Олі, який є рок-н-рольником, чомусь постійно грає на гітарі “Ти ж мене підманула, ти ж мене підвела”. Але коли дія перекидається на територію Польщі, бачимо знайомі для нас усіх картинки з життя. При перетині українсько-польського кордону водій буса із заробітчанами збирає по 20 доларів, щоб безперешкодно проминути митників. У Варшаві місцевий спецназ робить облаву на помешкання, виловлюючи нелегалок. Шукають роботу дівчата на спеціальному ринку, де, конкуруючи з іншими, беруть в облогу бусики із працедавцями. А оскільки вони “порядні пані зі Львова”, з обуренням відкидають будь-які пропозиції заробітку на інтимі.

Та врешті-решт питання із працевлаштуванням у всіх нібито вирішується. “По ходу” львів’янки стикаються із багатьма поляками. У Польщі, як і всюди, є люди погані, а є хороші. Але хороших, за ідеєю творців серіалу, все ж таки більше. В Олю закохується симпатичний сусід-комп’ютерник. Бабця, в якої Оля прибирає квартиру, ніби на неї і кричить, але користі робить більше, бо вчить дівчину добре прибирати. А це їй потім ой як згодиться. Прибиральницю Свєту акторка-роботодавиця вдягає у пишні туа­лети і веде на світську вечірку, де вона впадає в око ще одному роботодавцю, адвокату, який врешті-решт освідчується їй у коханні. Власник клінінгової компанії за сумлінну роботу робить Поліну начальницею над бригадою. Заздрісні підлеглі “настукали” жінці власника, що Поліна нібито зваблює її чоловіка. Та влаштовує в офісі “розбірки”, після чого Поліна сама йде з цієї роботи. Та це не проблема — дівчина придумує і втілює в життя оригінальний косметичний бізнес. Здібну скрипальку Уляну у Львові “витурили” з оперного театру, бо треба було прилаштувати когось “по блату”. А у Варшаві вона “зовсім випадково” потрапляє на роботу в сім’ю, де живе відомий професор-скрипаль. Попри протести вередливої невістки і сина-підкаблучника, професор починає давати Уляні уроки гри на скрипці. Причому безкоштовно. Та ще й запрошує на прибирання Олю...

Ідея “Дівчат зі Львова” зрозуміла, але дещо наївна — у Європі львівські попелюшки отримують шанс вилікувати свої комплекси і зустріти “принца на білому “Мерседесі”. Але загалом приємно, що польська команда поставилася до створення “Дівчат” не як до звичайного “мила”, а потішила по-справжньому якісним продуктом. Гра акторів подекуди надзвичайна. Серіал затягує, його дивитися легко, не бракує там і глибоко ліричних, і гумористичних моментів. Українську озвучку “Наших пань у Варшаві” робили зірки, зокрема Ольга Фреймут, Ольга Сумська. Як зазначено на офіційному сайті серіалу, українки по-різному ставляться до нього. Хтось бачить у стрічці образливі нотки й насмішки над заробітчанками, а хтось у захваті від того, наскільки правдиво сценаристи й режисери змогли передати реалії їхнього життя. Поки глядачі, експерти і критики рефлексують з приводу першого сезону “Дівчат зі Львова”, автори готуються до зйомок другого.