Треба нашими маршрутками і дорогами лякати, а не «БлаБлаКаром» 

Коли трагічна історія зі зникненням львів’янина Тараса Познякова набула нечуваних інформаційних масштабів, у мене як у постійного користувача BlaBlaCar закралися сумніви: чи не намагаються, бува, скористатися ситуацією ті, по чиїй кишені вдарила популярність в Україні сервісу, який давно зарекомендував себе за кордоном? І ворогу не побажаю того, через що довелося пройти батькам, рідним і друзям Тараса Познякова. Тільки BlaBlaCar у цій трагедії швидше — побічна жертва. 

Щоб посадити у салон свого авто попутників, які можуть завдати вам шкоди,  не обов’язково бути користувачем BlaBlaCar. Їх можна просто на дорозі підібрати. Вже не кажу про ризики для водіїв таксі, які з кожним викликом на небезпеку наражаються. Від згадки моторошних подробиць про те, як двоє покидьків у Львові по-звірячому вбили 19-річного таксиста Ростислава Олексіва (хлопця душили дротом від антени та ще й з пістолета вистрілили), кров у жилах стигне. А скільки таких трагічних історій, хоч і менш резонансних, в Україні щодня відбувається?! Жертвами стають не лише водії, а й пасажири.  

«Во-во: нічого через всякі «блакари» з невідомими у чужих авто їздити!» - скажуть після цієї фрази ті, хто піддався на «страшилки» про BlaBlaCar. Причому чимало таких, хто до трагедії зі зникненням Тараса Познякова і не знав, що таке BlaBlaCar. Дехто, вперше почувши назву, думав, що це якесь сороміцтво, ледь не контора з «прокату» проституток («вивіска», мовляв, непристойна). Користуючись сервісом  вже близько півроку, можу запевнити: тут усе пристойно. А головне — зручно з точки зору не лише комфорту, а й кишені. 

На вихідні і свята часто їжджу до рідних на Франківщину. Відколи міжобласна дорога через Жидачів перетворилася на танкодром (хто хоч раз їздив цим маршрутом, розуміє, про що я), дві години їзди рейсовим автобусом перетворилися на три з гаком години нестерпної трясучки. Після кількох таких екстремальних поїздок можна не лише забої п’ятої точки і колін дістати, а й нервовий тік. Їдеш — наче у кориті. Добре, якщо за квитком вам дісталося місце, де хоч сидіння не зламане. Хоча ногам від цього легше не буде:     у тісному салоні усю дорогу будете підпирати спину пасажира попереду (автобуси не пристосовані для міжобласних перевезень). Ще й шия затерпне, бо покласти голову на засмальцьований, наче ним мешти витирали, підголовник гидко. На додачу на кожній вибоїні ухилятиметеся від ліктя сусіда, який ледь не в обличчя вам впирається (на поручнях таку довгу дорогу не провисиш, тож пасажирам, які стоять, доводиться хапатися за спинки сидінь). 

На претензії,  чому такі автобуси на маршрут кидають, відповідь у водіїв одна: «Що мені дали, на тому і їжджу. А ви що хотіли, щоб перевізники нові автобуси купували і на такій дорозі їх гробили?». Логіка перевізників зрозуміла. Але не зрозуміло, чому своїм часом, нервами і безпекою розплачуватися за бездоріжжя повинні пасажири. Та ще й викладаючи за квиток чималі гроші. Чому їм не залишили вибору? Хоча ні — вибір є: можна добиратися не через Жидачів, а через Стрий, значно кращою дорогою. Але це — зай­ві кількадесят кілометрів,  тож і за дорогу доведеться більше викласти. 

Тут згадаю «злим і нетихим» підприємливих касирів з автостанції на залізничному вокзалі, які у нахабний спосіб вирішили для себе проблему з видачею дрібної решти. Коштує квиток, наприклад, 70 грн. 25 коп., а вам кажуть: «З вас — 71 гривня». Річ не у 75 привласнених копійках, а у тому, як безпардонно їх з вас здирають. А  зробите зауваження, то замість «перепрошую», термоядерну тираду на свою адресу від касирок вислухаєте. А потім, до повного «щастя», виявиться, що чекати вам на автостанції ще кілька годин, бо найближчий рейс скасували. Особливо у вихідні перевізники полюбляли такі «сюрпризи» підсовувати, без попередження виводячи на маршрути менше автобусів.

Одне слово, не перевезення, а знущання з пасажирів. Тож переключилася на BlaBlaCar не вагаючись. Домовляєшся з водієм авто, з яким тобі по дорозі, і їдеш, коли і куди треба. Серед цінових пропозицій вибираєш ту, яка підходить твоєму гаманцю. Іноді дешевше, ніж автобусом виходить. Та й дістатися авто через BlaBlaCar напряму можна у точки, в які автобусами довелося б із пересадками добиратися. 

«А як же безпека? - спитаєте. - Не знаєш, з ким їдеш». звісно, залізних гарантій немає. Зрештою, їдучи потягом чи автобусом, ви теж не застраховані від ситуацій, які можуть загрожувати вашому життю і здоров’ю. Так само можете і в аварію потрапити чи натрапити на оскаженілих покидьків, які викинуть вас з потяга. Або їхатимете у напханому під зав’язку автобусі і випадете, бо несправні двері на ходу відчинилися. 

Як максимально перестрахуватися від неприємностей у BlaBlaCar? На кожного водія є анкета з контактними даними. Додатково можна подивитися інформацію, викладену на його сторінках у соцмережах. Якщо під час телефонної розмови чи вже на місці зустрічі помітите щось підозріле у поведінці водія чи решти пасажирів, відмовтеся від спільної поїздки. Однак і у випадку, коли усе нібито гаразд, не завадить переказати інформацію про водія (ім’я, прізвище) та авто (марка, номер) рідним чи друзям. Та й дорогою можете їм зателефонувати, вказуючи, де ви. 

Перед поїздкою не завадить ознайомитися з відгуками про водія, якого  обрали. Є відгуки і про пасажирів. Якщо ж коментарям не довіряєте, домовляйтеся про наступні поїздки з водіями, з якими вже їздили без пригод. І щасливої дороги!