Чому Росія до останнього солдата захищатиме режим Асада?

Говорити про якісь «духовні скрепи» чи братську любов між двома диктаторами - некоректно. Тож чому Путін насправді вступив у війну в Сирії? Цілі цієї авантюри більш ніж прагматичні - гроші! А точніше, можливість залишатися монополістом на ринку нафти і газу в Європі.

Боротьба проти ІДІЛ є лише приводом для того, щоб ввести війська для захисту повністю підконтрольного режиму Башара Асада. Багато років у Росії не було сильних конкурентів на європейському ринку, і тому ціна на нафту в значній мірі диктувалася Росією. Що ж змінилося зараз? 2010 року в США відбулася так звана Сланцева революція, що дозволило Сполученим Штатам поступово відмовитися від постачання газу з Катару. Катар — маленька, але скажено багата країна з третіми в світі запасами природнього газу (13% від світового видобутку, більше тільки в Ірану — 18,2% та Росії — 17,4%), втратила ринок США, і почала шукати нових покупців для свого основного ресурсу.

Найбільший і платоспроможний ринок був знайдений в Європі, але туди в Катару немає трубопроводу, який би дозволив продавати європейцям газ за низькими цінами. Катар вже продає газ у країни ЄС, але морем, що значно піднімає ціну для кінцевого споживача. Після рішення збудувати трубопровід в Європу, який мав би пройти через Саудівську Аравію, Ірак, Сирію і Туреччину, проти будівництва виступив сирійський диктатор - заявив, що не дозволить прокласти трубопровід через Сирію. Після цього влада Катару почала фінансувати сирійську опозицію, яка на хвилі «арабської весни» розпочала війну з режимом Асада.

Покинути свій пост чи провести демократичні вибори Асад відмовився, намагався задовольнити суспільство рядом реформ, але збурений натовп сунітів було вже не зупинити. Тому громадянська війна триває і досі. Не варто забувати, що зовсім скоро вийде з-під санкцій Іран, і також може заявити, що він не проти протягнути газову трубу в Європу. Своєю чергою, це приведе до того, що Росія втратить величезний європейський ринок, і новими монополістами на ньому стануть Іран та країни Перської затоки. Через велику пропозицію природного газу і розробки альтернативних джерел енергії ціна на газ опуститься ще нижче. Цілком можливо, коливатиметь в межах 5-10$ за барель.

Така ціна для Росії вже буде катастрофічною. А враховуючи той факт, що, найімовірніше, ЄС надасть перевагу газу з Близького Сходу, то навіть за такими цінами Росія свій газ продати не зможе. Залишаться дрібні країни на кордоні з Росією, які продовжать торгові стосунки з нею, але об’єм прибутку від продажу природнього газу і нафти впаде в багато разів. Що потягне за собою потягне значне збідніння середньостатистичних росіян, і як наслідок, - бунти, масові прояви незадоволення владою і повалення існуючого диктаторського режиму.

Тож насправді захист “братського народу” Сирії від терористів “Ісламської держави” є лише російським міфом, - аби виправдати воєнну операцію для контролю території, яка дозволяє не допускати близькосхідних газових магнатів у Європу.