Герой з неапольського супермаркету

Як італійці сприйняли вчинок українця

 

Про цю трагедію італійці дізналися завдяки публікації у Facebook. Відомий італійський письменник та журналіст Роберто Савіано емоційно написав на своїй сторінці: «Це не потрапило в новини. Хіба що короткий заголовок на телебаченні чи кілька рядків у газеті, однак жодного серйозного коментаря. Анатолію Каролю було 38 років, в суботу ввечері він зі своєю маленькою донькою купував продукти в супермаркеті міста Кастелло ді Чістерна, у провінції Неаполя. Раптом двоє зловмисників увірвалися в приміщення з метою пограбування. Анатолій намагався перешкодити їм, однак у нього вистрелили на очах у доньки. Він помер майже відразу. Анатолій був українцем. Якби було навпаки, якби українцем був нападник, до цієї історії було б значно більше уваги, збір підписів, вуличні марші»...

 

Світ такий тісний, що Анатолій Король (саме таке прізвище загиблого українця) є родичем чоловіка моєї однокурсниці Тетяни Король. А інша однокурсниця Богдана працює у Мілані і знає про реакцію італійців на цю трагедію. “Толя з Хмельниччини, з села Колодіївки Кам’янець-Подільського району, - розповіла мені Тетяна. - В Італії він працював на будівництві, сім’я була з ним — дружина і дві доньки, Настя і Ліза. Дружина Анатолія Надія хоче, щоб чоловіка поховали в Україні. Консульство займається перевезенням тіла. Італійці обіцяють Надії тепер постійну роботу і квартиру в Італії. Старший брат Анатолія теж зі сім’єю в Італії. За характером він такий, що радше міг би піти неозброєний на злочинців, а Толя був скромний, тихий, тортики пік... Ніхто не може зрозуміти, як він пішов проти бандитів. Був вже на виході у супермаркеті, з молодшою донькою, дворічною Лізою, на очах якої все й сталося...”

За словами Олени Громик, представника асоціації «Україна-Італія-Майдан», українська громада збирає кошти дружині та осиротілим дітям. А комуна Неаполя пропонує нагородити українця орденом президента Італії «Громадянська честь». Неапольці хотіли поховати Анатолія Короля як національного героя в Італії... Люди несуть квіти до місця загибелі українця. Вони здивовані, як може звичайна людина, не поліцейський, а випадковий перехожий, намагатися зупинити нападників, а не сховатися від них, думаючи про власну безпеку.

Богдана Глушко, яка багато років живе в Італії, підтвердила: так, люди шоковані сміливістю українця. Його дружині запропонували роботу у тому супермаркеті... Усі говорять, що він герой. Але водночас дивуються: для чого, мовляв, було собою ризикувати? Знайомий адвокат сказав Дані: “Так, це героїчний вчинок, але в ім’я чого? Хіба життя того вартує? Нехай би вкрали гроші - і на тому кінець”. По телебаченню говорять про те, як діяти у подібних ситуаціях, радять у таких випадках опору не чинити... Більшість італійців думають, що не треба було ризикувати життям. Для них життя людини — понад усе...

Для українців чоловік, що готовий затулити собою інших, — теж герой. Дуже часто це той самий чоловік, що за звичайних обставин був скромний і тихий. Але різниця у тому, що благополучній Європі важко зрозуміти, як людина може у вирішальний момент не сховатися від небезпеки, а піти їй назустріч. Так само майже неможливо осягнути розумом, як вони могли, ці українці, місяцями — голі-босі-неозброєні - стримувати агресора. Коли життя у кожного одне-єдине. Що ж це за люди?..