Імпорт зникає, бізнес вмирає

Куди вже далі? Курс долара на міжбанку перевалив за 26 гривень, а офіційний — за 25,55, попри запевняння голови НБУ Гонтаревої, що долара по 25 гривень не буде. Тепер середньостатистичний українець заробляє менше 200 доларів на місяць і може дозволити собі купити червоної риби чи оливкової олії хіба по великих святах. ЄС запросто може запроваджувати безвізовий режим — зубожілі українці просто не зможуть собі дозволити поїздку до Європи. 1,5-2 євро за горнятко кави та 3 євро за бургер — для нас тепер неабиякі суми. Хотіла взяти коментар у знайомого директора турфірми, як їм працюється у нинішніх умовах. Сказала, не працюється — з нового року агенція припинила існування. Хоч агенція була невелика, але четверо людей мали роботу...

«Цей курс найбільше вдарить по бізнесу, який залежить від імпорту, але в той же час орієнтований на внутрішній ринок. Цей бізнес потерпає і від курсу, і від низьких доходів домогосподарств, — каже експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь. — Доходи людей надто низькі, тому ціни не можна піднімати пропорційно зі зростанням курсу. Відтак це призводить до скорочення внутрішнього ринку, а отже, і бізнесу».

Те, що деякі товари вже нема сенсу ввозити в Україну, помітно неозброєним оком. У супермаркетах “схуд” асортимент, і нерідко половина стійки завалена один продуктом, хоча раніше на таку площу вміщали з десяток схожих товарів від різних виробників. Однак за місяць-два супермаркети таки світитимуть порожніми полицями, якщо ситуація з валютою не зміниться.

“З запровадженням єдиного курсу працювати легше не стало. Чи курс 18 гривень за долар, чи 25 — валюту все одно важко купити, — каже директор Асоціації постачальників торговельних мереж Олексій Дорошенко. — Десь півтора місяця блокували вихід на міжбанк підприємств, навіть “найбіліших”. Багато фірм по два місяці нічого не ввозили в Україну. От у нас є компанія, яка щомісяця імпортувала товарів на три мільйони доларів. Тепер вони змогли купити всього 60 тисяч, і то, кажуть, ще пощастило. Багато мереж працюють з відтермінуванням платежів. Беруть товар, а гроші повертають через 60-90 днів. А хто може знати, яким буде курс через два місяці? Зараз деякі мережі допродують товар, який був завезений ще в грудні з відтермінуванням платежів на 90 днів. У березні постачальники заберуть свої гроші, і я не впевнений, що будуть наступні поставки. В нинішніх умовах краще перевести гроші в долари чи навіть лишити у гривні і не працювати, ніж працювати, платити людям зарплату і залазити у збитки. Постачальники — це в основному малий та середній бізнес. І цей бізнес вмирає. На сьогодні лишилось десь 50% від тих підприємств, що були ще торік. Я був у суді — слухали справу про банкрутства торговельної мережі. І представників постачальників цієї мережі було мало — бо багато фірм уже вмерли. І до кінця року лишиться в кращому разі 20-30% підприємств, які займались постачанням товарів. Це ж саме буде з товаром на полицях магазинів — лишиться не більше третини”.

Зупинити бізнес до кращих часів — варіант для підприємств у сфері торгівлі, але що робити виробникам, які залежать від імпортної сировини? Зупинене виробництво, як правило, реанімувати не вдається. Як приклад, десятки промислових гігантів, які “тимчасово” зупинили у 90-х. Натомість цих проблем, схоже, не бачать ані у НБУ, ані у Мінфіні, ані в Мінекономрозвитку. “Імпортний” міністр економрозвитку Айварас Абромавічус взагалі заявив, що бачить позитиви у знеціненні гривні. «Падіння гривні, звичайно, негативно позначається на більшості бізнесменів і населення, і це дуже, в принципі, чутлива тема. Але ті, хто прийде сюди зі своїм виробництвом, — звичайно, собівартість його буде дуже приваблива навіть для реекспорту в інші країни... Тільки-но закінчиться війна, воєнні дії, я вже бачу, що багато іноземних інвесторів готові були б прийти, тому що працювати тут зі своїм виробництвом буде вже дуже привабливо». Звичайно, привабливо... Коли вітчизняний бізнес вимре і люди сидітимуть без роботи (без зарплати вже сидять), то зубожілі українці готові будуть працювати за копійки. Чим не рай для іноземних інвесторів? Але хіба такої інвестиційної привабливості ми хотіли?